Проривний біль — короткочасні спалахи онкологічного болю

Проривний біль клінічно визначається як раптове тимчасове загострення болю в пацієнта, який уже має відносно стабільний та адекватно контрольований фоновий хронічний біль. Для нападів зазвичай характерний швидкий початок із досягненням піку інтенсивності протягом кількох хвилин, а тривалість становить у середньому від 30 до 60 хвилин до поступового стихання.

Клініцисти виділяють кілька підтипів проривного болю. Інцидентний біль провокується конкретними тригерами, які можуть бути довільними (ходьба, рух або кашель) чи мимовільними (спазми сечового міхура або перистальтика кишківника). Спонтанний, або ідіопатичний, біль виникає непередбачувано без очевидних механічних або фізіологічних причин. Третій варіант — біль кінця інтервалу дозування, який з'являється тоді, коли дія базового знеболювального препарату вичерпується до запланованого прийому наступної дози.

Неконтрольований проривний біль може суттєво порушувати функціональну незалежність пацієнта, його емоційний стан і загальну якість життя. Він нерідко спричиняє розлади сну, виражену тривожність, депресію та відмову від звичних рухів через острах спровокувати черговий напад. Виявлення проривного болю допомагає онкологам і фахівцям із паліативної допомоги відрізнити недостатній базовий контроль від справжніх епізодичних спалахів, гарантуючи отримання правильної комбінації фонових та швидкодіючих рятівних препаратів.

Проривний біль діагностується за допомогою клінічного обстеження, а не лабораторних біомаркерів. Лікарі застосовують валідовані опитувальники оцінки болю, візуально-аналогові шкали та щоденники болю пацієнта, де записуються частота, тривалість, інтенсивність, провокуючі фактори та характер полегшення. Для з'ясування того, чи не викликаний напад новими структурними проблемами (наприклад, загрозою перелому кістки або компресією спинного мозку), можуть призначатися методи візуалізації, такі як КТ або МРТ.

Проривний біль може виникати при будь-якому поширеному злоякісному новоутворенні, але він особливо частий при пухлинах із метастазами в кістки (зокрема при раку молочної залози, простати, легень і множинній мієломі), де рух може викликати виражений механічний біль. Він також поширений при пізніх стадіях раку голови та шиї, пухлинах травного тракту та пухлинах таза з проростанням у вісцеральні або периферичні нерви.

Лікування вимагає застосування знеболювальних швидкої дії поряд із підтримуючими опіоїдами базової терапії. Трансмукозальні форми fentanyl швидкої дії (під'язикові таблетки, льодяники або назальні спреї) швидко всмоктуються через слизові оболонки, повторюючи швидкість розвитку больового нападу. Також часто застосовують пероральні форми morphine або oxycodone негайного вивільнення. Немедикаментозні методики, блокади нервів, паліативна променева терапія кісткових метастазів та лікувальна фізкультура комбінуються для зменшення частоти нападів.