Метастазування — поширення ракових клітин

Метастазування являє собою складний каскад біологічних подій, відомий як метастатичний каскад. Спочатку злоякісні клітини втрачають зчеплення із сусідніми тканинами, проникають у позаклітинний матрикс і потрапляють у місцеві кровоносні або лімфатичні судини — цей процес називається інтравазацією. Циркулюючі пухлинні клітини повинні витримати механічний тиск кровотоку та уникнути розпізнавання імунною системою, перш ніж осісти в мікросудинах віддалених органів.

Закріпившись у цільовому органі, клітини раку виходять із судинного русла шляхом екстравазації та заселяють мікрооточення чужорідної тканини. Щоб утворити життєздатну вторинну пухлину, клітини мають адаптуватися до нової ніші, уникнути місцевої імунної атаки та стимулювати утворення нових судин за допомогою ангіогенезу. Оскільки цей процес біологічно складний і малоефективний для самих клітин, лише невелика частина з них успішно закріплюється та формує повноцінні віддалені пухлини.

Виявлення метастазів докорінно змінює стадіювання раку, тактику лікування та схему спостереження. Якщо локалізовані пухлини часто лікують радикально з метою повного одужання за допомогою операції або опромінення, то поява метастазів зазвичай вимагає системної терапії, що діє через кровотік. Розуміння того, чи є метастази, допомагає вам і вашим лікарям визначити реалістичні індивідуальні цілі лікування. Вони здебільшого спрямовані на зупинку прогресування хвороби, зменшення розмірів пухлин, збереження високої якості життя та усунення симптомів. Знання локалізації та обсягу метастазів також визначає вибір таргетної терапії, паліативного опромінення та засобів симптоматичної підтримки.

Метастази виявляють і відстежують переважно за допомогою методів пошарової візуалізації: комп'ютерної томографії (КТ) із контрастуванням, МРТ та ПЕТ-КТ усього тіла. Для виявлення уражень скелета часто застосовують остеосцинтиграфію. У разі виявлення нового підозрілого вогнища часто проводять трепан-біопсію або тонкоголкову пункційну аспіраційну біопсію під візуальним контролем, щоб підтвердити злоякісність і з'ясувати, чи не змінилися молекулярні маркери у вторинній пухлині порівняно з первинною. Для оцінки метастатичної активності за зразками крові також дедалі частіше використовують рідинну біопсію з визначенням циркулюючої пухлинної ДНК (цпДНК).

Метастазування властиве майже всім інвазивним злоякісним новоутворенням. Серед солідних пухлин найчастіше метастазують рак молочної залози, передміхурової залози, легень, колоректальний рак, рак підшлункової залози, а також меланома та нирково-клітинний рак. Різні види раку мають типові органи-мішені для метастазування (органотропізм). Наприклад, рак передміхурової та молочної залоз часто поширюється в кістки; колоректальний рак зазвичай метастазує в печінку та очеревину; а рак легень і меланома нерідко дають відсіви в головний мозок, печінку, наднирники та кістки.

Лікування метастатичного процесу переважно системне, оскільки препарати мають впливати на клітини по всьому організму. Схеми терапії часто включають хіміотерапію, імунотерапію, таргетну або гормональну терапію, підібрану відповідно до біологічного профілю пухлини. Локальні методи, такі як стереотаксична променева терапія (SBRT), хірургічне видалення або радіочастотна абляція, можуть застосовуватися при олігометастатичній хворобі (невеликій кількості окремих метастазів) або як паліативна допомога для зняття болю, профілактики переломів чи компресії спинного мозку разом із підтримувальною та остеомодифікуючою терапією.