Мікрометастаз — мікроскопічне поширення раку

Мікрометастаз морфологічно визначається як скупчення злоякісних клітин розміром від 0,2 мм до 2,0 мм у найбільшому вимірі. Ці мікроскопічні вогнища відриваються від первинної пухлини через лімфатичні шляхи або судинну систему й осідають у регіонарних лімфатичних вузлах чи віддалених тканинах. Через крихітні розміри вони не викликають жодних симптомів і не утворюють видимих тіней на знімках комп'ютерної томографії, МРТ або ПЕТ-КТ.

У патоморфологічній класифікації, особливо під час дослідження сторожових лімфатичних вузлів, мікрометастази чітко розмежовують з ізольованими пухлинними клітинами (ITC), розмір яких не перевищує 0,2 мм, та макрометастазами, діаметр яких більший за 2,0 мм. Хоча на момент виявлення мікрометастази клінічно ніяк не проявляються, вони являють собою життєздатні клітини, здатні з часом розвинутися у великі вторинні пухлини, якщо їх не знищити за допомогою ад'ювантної системної терапії або власних імунних механізмів.

Виявлення мікрометастазів надає вкрай важливу прогностичну інформацію, яка визначає план лікування після хірургічного втручання. Навіть якщо хірург успішно видалив усю видиму пухлину, невидимі оком мікроскопічні клітини можуть залишитися в інших органах або тканинах. Розуміння наявності або високої ймовірності існування мікрометастазів дає онкологам підстави призначити ад'ювантну терапію для знищення цих залишкових клітин. Ця профілактична тактика значно зменшує ймовірність повернення (рецидиву) раку через місяці або роки. Знання про мікрометастази допомагає пацієнтам зрозуміти, чому системне лікування часто необхідне навіть тоді, коли всі результати післяопераційних знімків виглядають абсолютно чистими.

Мікрометастази неможливо побачити за допомогою звичайної променевої діагностики, такої як КТ, МРТ або ПЕТ. Їх виявляють патоморфологи завдяки біопсії сторожових лімфатичних вузлів і ретельному мікроскопічному дослідженню тканин. Фахівці виконують серійні зрізи та використовують імуногістохімічне (ІГХ) фарбування — часто спрямоване на цитокератини або меланоцитарні маркери — щоб чітко розпізнати дрібні групи клітин розміром від 0,2 до 2,0 мм. Новітні методи, зокрема рідинна біопсія, яка визначає циркулюючу пухлинну ДНК (цпДНК) або циркулюючі пухлинні клітини в крові, активно вивчаються для виявлення молекулярної залишкової хвороби, що вказує на наявність прихованих мікрометастазів.

Наявність мікрометастазів найчастіше оцінюють при раку молочної залози, меланомі шкіри та онкологічних захворюваннях органів травлення, зокрема колоректальному раку та раку шлунка. При раку грудей і меланомі біопсію сторожового лімфовузла виконують рутинно саме для пошуку мікрометастатичних відсівів, що впливає на визначення точної стадії. Мікрометастази також мають важливе значення для стадіювання раку передміхурової залози, гінекологічних злоякісних пухлин (наприклад, раку шийки матки та ендометрія) і раку легень, де мікроскопічне ураження лімфовузлів або приховане розсіювання пухлини істотно підвищує ризик рецидиву та визначає потребу в ад'ювантній післяопераційній терапії.

Оскільки мікрометастази вказують на приховане мікроскопічне поширення хвороби, їх виявлення безпосередньо впливає на призначення ад'ювантної системної терапії після первинної операції. Лікувальні стратегії можуть включати ад'ювантну хіміотерапію, таргетні препарати, інгібітори імунних контрольних точок або ендокринну терапію з метою знищення мікроскопічних осередків у всьому організмі. При деяких видах раку виявлення мікрометастазів у сторожових лімфовузлах також допомагає вирішити, чи є потреба у виконанні повної лімфодисекції або проведенні променевої терапії на ділянку регіонарних лімфовузлів для тривалого контролю хвороби та запобігання місцевому рецидиву.