Ендокринна терапія — гормональне лікування раку

Ендокринна терапія охоплює групу методів медикаментозного лікування, розроблених для пригнічення впливу ендокринної системи на розмноження ракових клітин. Деякі види раку, зокрема підтипи пухлин молочної залози, передміхурової залози та ендометрія, використовують природні гормони, такі як естроген, прогестерон або андрогени, для підтримки життєдіяльності та розмноження. Ці ракові клітини експресують специфічні рецептори, які зв'язуються з цими гормонами, запускаючи внутрішньоклітинні процеси, що стимулюють ріст пухлини.

Ця терапевтична стратегія досягає своїх цілей за допомогою кількох фармакологічних механізмів. Деякі препарати, такі як селективні модулятори естрогенових рецепторів (наприклад, tamoxifen) або антагоністи андрогенових рецепторів (наприклад, enzalutamide), фізично зв'язуються з рецепторами та блокують приєднання природних гормонів. Інші лікарські засоби, такі як інгібітори ароматази (наприклад, letrozole) або аналоги лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону (LHRH), зупиняють вироблення гормонів у тканинах або репродуктивних органах. В окремих клінічних ситуаціях також може застосовуватися хірургічне видалення залоз, що продукують гормони, наприклад оофоректомія або орхіектомія.

Для пацієнтів із пухлинами, позитивними за гормональними рецепторами, ендокринна терапія є одним із найефективніших і найстійкіших інструментів онкології. Після операції ад'ювантна гормональна терапія, яку приймають протягом п'яти-десяти років, суттєво знижує ризик рецидиву раку на ранніх стадіях раку молочної залози та передміхурової залози. При поширених або метастатичних процесах вона забезпечує тривалий контроль над хворобою з більш сприятливим профілем побічних ефектів порівняно з цитотоксичною хіміотерапією. Розуміння принципів ендокринної терапії допомагає пацієнтам активно дотримуватися схеми лікування, контролювати довгострокові небажані явища, такі як втрата щільності кісток, та приймати обґрунтовані рішення щодо підтримки здоров'я після одужання.

Перед призначенням ендокринної терапії патоморфологи досліджують зразки біопсії або видалених тканин за допомогою імуногістохімії (ІГХ), щоб встановити статус гормональних рецепторів. При раку молочної залози зразки тестують на експресію рецепторів естрогену (ER) та прогестерону (PR); позитивні результати вказують на чутливість до ендокринних препаратів. При раку передміхурової залози гормонозалежність від андрогенів є типовою, проте аналізи крові на простат-специфічний антиген (PSA) та рівень тестостерону використовують для моніторингу відповіді на терапію. Додаткові геномні тести (такі як Oncotype DX або MammaPrint) допомагають визначити, чи достатньо лише ендокринної терапії, чи потрібна також хіміотерапія.

Ендокринну терапію найчастіше застосовують при раку молочної залози, що експресує рецептори естрогену (ER) або прогестерону (PR), що становить приблизно від 70 до 80 відсотків усіх діагнозів цього захворювання. Вона однаково важлива при лікуванні раку передміхурової залози, де андроген-деприваційна терапія (ADT) пригнічує тестостерон, щоб зупинити активність пухлини. Ендокринна терапія також застосовується для лікування деяких видів раку тіла матки (ендометрія), гранульозоклітинних пухлин яєчників і деяких нейроендокринних пухлин, де аналоги соматостатину використовують для контролю як росту пухлини, так і гормональних симптомів.

Початок ендокринної терапії передбачає вибір препарату з урахуванням менопаузального статусу пацієнта, стадії раку та загального стану здоров'я. Жінки в пременопаузі з раком молочної залози часто отримують tamoxifen, іноді в поєднанні з оваріальною супресією, тоді як жінки в постменопаузі зазвичай отримують інгібітори ароматази. Поширені побічні ефекти пов'язані з дефіцитом гормонів і включають припливи жару, перепади настрою, скутість суглобів та прискорену втрату кісткової маси. Відповідно, дослідження мінеральної щільності кісток і підтримувальні заходи, такі як прийом кальцію, вітаміну D або бісфосфонатів, часто включають у довгостроковий план лікування для захисту здоров'я кісток.