Інгібітор ароматази — гормональна терапія раку молочної залози

Інгібітори ароматази належать до класу ендокринних препаратів, які пригнічують біосинтез естрогенів. У жінок у постменопаузі яєчники припиняють вироблення естрогену, і основними його джерелами стають периферичні тканини — жирова клітковина, м'язи та головний мозок. У цих тканинах фермент цитохрому P450 ароматаза перетворює циркулюючі андрогени надниркових залоз на естрон та естрадіол.

Інгібітори ароматази зв'язуються з цим ферментом та інактивують його, знижуючи концентрацію естрогенів у плазмі крові майже на 95 відсотків. Їх поділяють на дві окремі групи: нестероїдні інгібітори (такі як anastrozole та letrozole), які оборотно зв'язуються з гем-групою ферменту, та стероїдні інактиватори (такі як exemestane), які зв'язуються необоротно як аналоги субстрату.

Для людей із гормонопозитивним раком молочної залози інгібітори ароматази значно знижують ризик рецидиву пухлини та підвищують показники загальної виживаності. Зазвичай їх призначають на термін від п'яти до десяти років після хірургічного втручання, хіміотерапії або радіотерапії. Підбір інгібітора ароматази та ретельне дотримання призначеного курсу — це важливе рішення, яке забезпечує тривалий захист від метастазування.

Перед початком терапії інгібітором ароматази зразок пухлинної тканини досліджують методом імуногістохімії, щоб підтвердити експресію рецепторів естрогену (ER) та прогестерону (PR). До початку лікування також обов'язково виконують остеоденситометрію (сканування DEXA) та аналіз ліпідного профілю крові, оскільки зниження рівня естрогену прискорює втрату кісткової маси та впливає на стан серцево-судинної системи.

Інгібітори ароматази показані виключно при естроген-рецептор-позитивному (ER+) та прогестерон-рецептор-позитивному (PR+) раку молочної залози. Вони є стандартом допомоги жінкам у постменопаузі, а також можуть використовуватися у жінок у пременопаузі, якщо їх комбінують із медикаментозним пригніченням функції яєчників (наприклад, агоністами LHRH).

Інгібітори ароматази призначають як ад'ювантну терапію після операції для запобігання рецидиву, як неоад'ювантну терапію для зменшення пухлини перед втручанням або як терапію першої лінії при метастатичному ER-позитивному раку. При поширених формах захворювання їх часто поєднують з інгібіторами CDK4/6 або таргетними інгібіторами шляху PI3K для посилення протипухлинного ефекту та подолання гормонорезистентності.