Імуногістохімія — дослідження клітин пухлини за допомогою фарбування

Імуногістохімія — це спеціалізований діагностичний процес, який поєднує принципи імунології та гістології. Під час дослідження патоморфологи наносять лабораторно створені антитіла на тонкі зрізи біопсійної пухлинної тканини, розміщені на предметних скельцях. Ці антитіла розроблені так, щоб зв'язуватися виключно зі специфічними цільовими антигенами або білками, які продукують ракові клітини. Хімічна мітка або флуоресцентний барвник, приєднаний до антитіла, спричиняє видиму зміну кольору під стандартним мікроскопом у місці приєднання.

Оскільки різні типи клітин і пухлин експресують відмінні набори білків, таке вибіркове фарбування створює своєрідний молекулярний відбиток тканини. Окрім простого підтвердження наявності злоякісного процесу, імуногістохімія дозволяє патоморфологам розрізняти пухлини зі схожим мікроскопічним виглядом, визначати первинне вогнище метастатичних пухлин і вимірювати кількість предиктивних біомаркерів.

Точний діагноз є наріжним каменем ефективного лікування онкологічних захворювань. Імуногістохімія надає надзвичайно важливі деталі, які безпосередньо впливають на визначення клінічної стадії, оцінку прогнозу та вибір терапії. Для багатьох видів пухлин стандартну хіміотерапію замінили або доповнили препарати, розроблені для блокування специфічних молекулярних шляхів. ІГХ-дослідження показує онкологу, чи має пухлина біологічні мішені, необхідні для дії цих препаратів. Отримання цих результатів запобігає призначенню неефективного лікування, визначає можливість участі в клінічних дослідженнях і гарантує, що план терапії підібрано відповідно до індивідуальних особливостей вашої пухлини.

ІГХ виконується на зразках тканин, отриманих за допомогою голкової біопсії або хірургічного видалення. Серед поширених біомаркерів оцінюють HER2, рецептори естрогену (ER), рецептори прогестерону (PR), PD-L1 для підбору імунотерапії, Ki-67 для визначення клітинної проліферації, а також білки системи репарації неспарених основ (MMR), такі як MLH1 та MSH2, для виявлення мікросателітної нестабільності.

Імуногістохімія широко використовується практично при всіх солідних пухлинах та онкогематологічних захворюваннях. Вона є стандартною практикою при раку молочної залози для оцінки статусу гормональних рецепторів та експресії білка HER2. Її часто застосовують при недрібноклітинному раку легень, меланомі, колоректальному раку, раку передміхурової залози, раку шлунка та лімфомах для визначення підтипів і дослідження предиктивних маркерів.

Результати ІГХ визначають вибір тактики лікування. Позитивне фарбування на рецептори естрогену при раку молочної залози є показанням до ендокринної терапії, тоді як високі бали експресії HER2 свідчать про користь від застосування анти-HER2 таргетних препаратів. Висока експресія PD-L1 може обґрунтовувати застосування інгібіторів імунних контрольних точок. Негативні результати свідчать про доцільність альтернативних методів терапії, наприклад стандартної хіміотерапії.