Імунотерапія — методи лікування з використанням імунної системи

Імунотерапія охоплює кілька терапевтичних підходів, розроблених для подолання механізмів, за допомогою яких пухлини ухиляються від імунного нагляду. Здорові імунні клітини використовують біохімічні контрольні точки, щоб не атакувати нормальні тканини. Ракові клітини часто використовують ці механізми, виробляючи сигнали, які «вимикають» імунні клітини, фактично роблячи пухлину непомітною. Інгібітори контрольних точок блокують ці гальмівні білки, знімаючи маскування та повертаючи імунній системі здатність атакувати пухлину.

Інші форми імунотерапії включають терапію Т-клітинами з химерним антигенним рецептором (CAR Т-клітинну терапію), де власні Т-клітини пацієнта генетично перепрограмують для пошуку ракових клітин, а також терапевтичні протипухлинні вакцини та моноклональні антитіла. Ці методи стимулюють різні ланки імунної системи — або неспецифічно, або спрямовуючи клітини на конкретні пухлинні антигени.

Імунотерапія змінила підходи до лікування онкологічних захворювань, відкривши ефективні можливості допомоги при поширених стадіях, для яких раніше існувало мало рішень. Однією з головних переваг успішної імунотерапії є можливість тривалої відповіді, оскільки імунна система може «пам'ятати» ракові клітини навіть довгий час після завершення лікування. Проте, оскільки вона стимулює імунну активність, імунна система може також атакувати здорові тканини, викликаючи специфічні запальні побічні реакції. Розуміння принципів імунотерапії допомагає пацієнтам вчасно помічати симптоми та тісно співпрацювати зі своєю медичною командою.

Можливість призначення часто визначають за допомогою предиктивних біомаркерів, виміряних методом імуногістохімії або геномного секвенування. Основні тести включають рівень експресії PD-L1, мікросателітну нестабільність (MSI-H) або дефіцит репарації неспарених основ (dMMR), а також рівень пухлинного мутаційного навантаження (TMB-High).

Імунотерапія схвалена для лікування багатьох видів раку, зокрема меланоми, недрібноклітинного раку легень, нирково-клітинного раку, раку сечового міхура, лімфоми Годжкіна, пухлин голови та шиї, тричі негативного раку молочної залози, а також пухлин із порушенням репарації неспарених основ або мікросателітною нестабільністю, незалежно від їхньої первинної локалізації.

Препарати імунотерапії вводять у вигляді внутрішньовенних інфузій, підшкірних ін'єкцій або інфузій клітинних продуктів. Їх можуть призначати окремо або в комбінації з хіміотерапією, таргетною терапією чи променевою терапією. Контроль імуноопосередкованих небажаних явищ, таких як коліт чи пневмоніт, часто потребує своєчасного застосування кортикостероїдів.