Експресія PD-L1 — біомаркер імунних контрольних точок

Ліганд запрограмованої загибелі клітин 1 (PD-L1) — це трансмембранний білок, який функціонує як супресор імунних контрольних точок. У фізіологічних умовах він зв'язується з рецептором PD-1 на T-лімфоцитах, запобігаючи надмірній імунній активації та автоімунному ушкодженню тканин. Багато злоякісних пухлин використовують цей механізм, демонструючи надекспресію PD-L1, що фактично пригнічує цитотоксичні T-клітини та дозволяє уникати імунного нагляду.

Патоморфологи оцінюють експресію PD-L1 за допомогою імуногістохімічного дослідження (IHC), яке проводять на зразках тканин, зафіксованих у формаліні та залитих парафіном, отриманих під час біопсії чи хірургічного втручання. Специфічні діагностичні тест-системи визначають інтенсивність і розподіл забарвлення, розраховуючи числові показники, такі як частка пухлинних клітин (TPS) або комбінований бал позитивності (CPS).

Оцінка експресії PD-L1 надає надзвичайно важливі прогностичні дані, що оптимізують прийняття рішень щодо терапії. Знання цього показника дає змогу зрозуміти, чи доцільно застосовувати інгібітори імунних контрольних точок як монотерапію, чи їх варто комбінувати з хіміотерапією, або ж надати перевагу іншим варіантам системного лікування. Така точність захищає пацієнтів від лікування, яке навряд чи подіє, і спрямовує їх на схеми з найвищим біологічним обґрунтуванням. Вона також визначає відповідність критеріям клінічних досліджень, відкриваючи доступ до інноваційних комбінацій терапії з урахуванням індивідуального імунного профілю.

Статус PD-L1 оцінюють за допомогою імуногістохімії (IHC) на пухлинній тканині. Стандартизовані комерційні тест-системи, такі як 22C3, 28-8 та SP142, використовують моноклональні антитіла для фарбування білка. Патоморфологи визначають результати за допомогою систем підрахунку: індексу частки пухлини (TPS — відсоток життєздатних пухлинних клітин із мембранним забарвленням) або комбінованого бала позитивності (CPS — показник, який додатково враховує забарвлені лімфоцити та макрофаги). Результати зазвичай інтерпретують у сукупності з дефіцитом репарації неспарених основ (dMMR/MSI) та пухлинним мутаційним навантаженням (TMB).

Тестування на PD-L1 найбільш поширене при недрібноклітинному раку легень (НДКРЛ), де воно визначає вибір препаратів першої лінії. Його також регулярно досліджують при тричі негативному раку грудної залози, уротеліальній карциномі (раку сечового міхура), аденокарциномі стравоходу, раку шлунка, раку шийки матки, плоскоклітинному раку голови та шиї, а також при класичній лімфомі Годжкіна. Порогові значення експресії та клінічна цінність суттєво відрізняються залежно від конкретного типу пухлини.

Висока експресія PD-L1 часто вказує на доцільність застосування інгібіторів PD-1 (таких як pembrolizumab, nivolumab або cemiplimab) або інгібіторів PD-L1 (таких як atezolizumab або durvalumab). При деяких поширених формах раку легень висока експресія дозволяє проводити імунотерапію без цитотоксичної хіміотерапії. Низькі або негативні показники не виключають можливості імунотерапії повністю, однак зазвичай вимагають комбінованих схем із додаванням хіміотерапії або подвійної блокади контрольних точок.