Лімфома Годжкіна — рак лімфатичної системи

Лімфома Годжкіна — це специфічне гематологічне злоякісне новоутворення, яке зароджується в лімфатичній системі. На відміну від неходжкінських лімфом, класична лімфома Годжкіна біологічно визначається наявністю клітин Березовського — Штернберга — Ріда — гігантських багатоядерних B-лімфоцитів, оточених вираженим запальним інфільтратом. Загалом її поділяють на класичну лімфому Годжкіна, яка становить близько дев'яноста п'яти відсотків випадків, та нодулярну лімфому Годжкіна з лімфоїдним переважанням — рідкісніший і зазвичай індолентний підтип.

У міру накопичення пухлинних лімфоцитів лімфатичні вузли збільшуються, а процес згодом може поширюватися лімфатичними шляхами на сусідні чи віддалені групи лімфовузлів. На поширених стадіях злоякісні клітини можуть інфільтрувати нелімфатичні органи, такі як селезінка, печінка, кістковий мозок або легені, порушуючи нормальні фізіологічні функції та вимагаючи негайного системного лікування.

Розуміння діагнозу лімфоми Годжкіна дозволяє пацієнтам та їхнім близьким усвідомлено проходити етапи лікування. Визначення стадії та підтипу визначає, чи має терапія включати опромінення обмежених ділянок, комбіновану хіміотерапію чи новітні таргетні підходи. Оскільки лімфома Годжкіна має високий рівень відповіді на сучасні методи лікування, точне визначення стадії допомагає онкологам підбирати ефективні схеми, мінімізуючи при цьому довгострокову токсичність. Чітке розуміння свого стану дає можливість людині контролювати симптоми, вчасно обговорити збереження репродуктивної функції та дотримуватися плану обов'язкового диспансерного спостереження.

Остаточний діагноз вимагає проведення ексцизійної або трепан-біопсії лімфатичного вузла для виявлення клітин Березовського — Штернберга — Ріда за допомогою імуногістохімічного дослідження. Типові маркери включають позитивність за CD30 та CD15, тоді як CD20 зазвичай є негативним або варіабельним у класичних випадках. Визначення стадії передбачає сканування методом позитронно-емісійної томографії з фтордезоксиглюкозою, поєднаної з комп'ютерною томографією (FDG-PET/CT). Аналізи крові, включно з розгорнутим загальним аналізом, швидкістю осідання еритроцитів, біохімічними показниками функції печінки та нирок, оцінюють системне залучення організму.

Лімфома Годжкіна сама по собі є окремим гематологічним онкологічним захворюванням. Вона не є епітеліальною пухлиною чи солідною карциномою. Проте ведення цього захворювання вимагає його розмежування з неходжкінськими лімфомами, лейкемією та метастатичними солідними пухлинами, які поширюються на лімфатичні вузли, як-от карциноми голови та шиї або рак молочної залози. Крім того, оскільки перенесене лікування іноді може підвищувати ризик розвитку вторинних пухлин, тривалий нагляд за пацієнтами, які одужали, передбачає пильність щодо вторинних солідних новоутворень.

Терапія залежить від анатомічної стадії та прогностичних факторів ризику. Сприятливі ранні стадії захворювання часто добре відповідають на скорочений курс хіміотерапії в поєднанні з променевою терапією залучених зон. Захворювання на пізніх стадіях зазвичай вимагає комбінованих схем поліхіміотерапії. Таргетні препарати, такі як brentuximab vedotin (кон'югат антитіло-препарат, спрямований проти CD30), та інгібітори імунних контрольних точок (блокатори PD-1), застосовуються в першій лінії або при рецидивах для покращення контролю над хворобою.