Гормональна терапія — ендокринне лікування раку

Гормональна терапія охоплює фармакологічні та хірургічні підходи, які впливають на ендокринну систему для лікування гормонозалежних злоякісних новоутворень. Певні тканини, зокрема молочної та передміхурової залоз, залежать від статевих стероїдів, таких як естрогени та андрогени, для поділу клітин та їхнього виживання. Коли в цих тканинах виникають новоутворення, вони часто зберігають чутливість до цих ендогенних біохімічних стимулів.

За механізмом дії ендокринна терапія або знижує концентрацію циркулюючих гормонів, або перериває опосередковані рецепторами сигнальні каскади. Це досягається шляхом блокади ферментів, антагонізму до рецепторів, деградації рецепторів або хірургічного видалення залоз, які продукують гормони. На відміну від цитотоксичної хіміотерапії, яка недиференційовано вражає клітини, що швидко діляться, гормональна терапія спрямована безпосередньо на фізіологічні шляхи, що підживлюють ріст гормонозалежної пухлини.

Гормональна терапія є наріжним каменем у запобіганні рецидивам раку та контролі метастатичного процесу для мільйонів пацієнтів у всьому світі. Призначена після первинної операції чи променевої терапії, вона суттєво знижує ймовірність повернення захворювання. При поширених або метастатичних процесах вона забезпечує тривалу стабілізацію захворювання, загалом зберігаючи вищу якість життя, ніж традиційна хіміотерапія. Розуміння механізму її дії допомагає пацієнтам справлятися з поширеними побічними ефектами, такими як припливи жару чи втома, і дотримуватися тривалих курсів лікування.

Перед початком гормональної терапії необхідно підтвердити гормонозалежність пухлини за допомогою імуногістохімічного дослідження зразків біопсії або операційного матеріалу. Патологоанатоми досліджують тканину на наявність рецепторів естрогену, прогестерону або андрогенів. При раку передміхурової залози моніторинг сироваткового рівня простат-специфічного антигену (PSA) дозволяє відстежувати відповідь захворювання на андрогендеприваційну терапію. При нейроендокринних пухлинах наявність рецепторів оцінюють за допомогою спеціалізованих методів візуалізації та біохімічних маркерів.

Гормональна терапія найширше застосовується при раку молочної залози (для пухлин із позитивними рецепторами естрогену та прогестерону) та раку передміхурової залози (який залежить від андрогенів, зокрема тестостерону). Вона також використовується при раку ендометрія, деяких стромальних пухлинах яєчників та високодиференційованих нейроендокринних пухлинах, де призначаються аналоги соматостатину для пригнічення надлишкового вироблення гормонів та стримування росту клітин.

Вибір терапії залежить від типу раку, менопаузального статусу в жінок та стадії захворювання. Методи лікування включають селективні модулятори естрогенових рецепторів (tamoxifen), інгібітори ароматази (anastrozole, letrozole), агоністи або антагоністи лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону (LHRH) (goserelin, leuprolide, degarelix) та інгібітори сигнального шляху андрогенових рецепторів (enzalutamide, abiraterone). Тривалість лікування на ранніх стадіях із лікувальною метою часто становить від п'яти до десяти років.