Гормонорецепторний статус — чутливість пухлини до гормонів

Гормонорецепторний статус — це лабораторне дослідження внутрішньоклітинних білків, зокрема рецепторів естрогену (ER) та рецепторів прогестерону (PR), які експресуються пухлинними клітинами. Здорова тканина молочної залози та органів репродуктивної системи має ці рецептори, щоб реагувати на фізіологічні ендокринні сигнали. У разі злоякісної трансформації пухлини можуть зберігати або втрачати ці рецептори залежно від притаманних їм геномних та молекулярних змін.

Патологоанатоми досліджують біоптати тканин, щоб встановити відсоток та інтенсивність забарвлення ядер пухлинних клітин, які експресують рецептори. Пухлини зі значним ядерним забарвленням вважаються гормонорецептор-позитивними, що свідчить про стимуляцію клітинної проліферації циркулюючими гормонами. Навпаки, рецептор-негативні пухлини позбавлені цих мішеней, що вказує на інший молекулярний патогенез, який спирається на інші шляхи для підтримки росту та виживання.

Знання гормонорецепторного статусу безпосередньо визначає терапевтичну стратегію. Гормонорецептор-позитивні пухлини зазвичай мають сприятливіший короткостроковий прогноз і є чутливими до ендокринної терапії, що знижує ризик рецидиву. І навпаки, гормонорецептор-негативні пухлини не відповідають на антигормональні препарати, що позбавляє пацієнтів неефективного лікування та зайвих побічних ефектів. Така класифікація гарантує, що план терапії адаптується до біологічного профілю кожної пухлини, забезпечуючи максимальну клінічну користь.

Дослідження рутинно проводиться на залитій у парафін тканині, зафіксованій формаліном, яку отримують за допомогою трепан-біопсії або хірургічної резекції. Патологоанатоми застосовують імуногістохімічне (IHC) дослідження для виявлення рецепторів естрогену та прогестерону в ядрах клітин. Результати зазвичай подаються у вигляді відсотка забарвлених клітин та інтенсивності забарвлення, які часто кількісно оцінюються за стандартними шкалами, такими як шкала Allred score або H-score.

Гормонорецепторний статус найчастіше визначається при раку молочної залози. Його також оцінюють при гінекологічних злоякісних новоутвореннях, включаючи карциноми ендометрія та деякі пухлини яєчників. При раку передміхурової залози споріднений андрогеновий рецептор є критично важливим для визначення гормональної чутливості, тоді як нейроендокринні пухлини можуть експресувати специфічні ендокринні рецептори, такі як рецептори соматостатину, що відображає їхнє нейроендокринне походження.

Пацієнти з рецептор-позитивними пухлинами молочної залози зазвичай отримують ендокринну терапію, таку як селективні модулятори естрогенових рецепторів (наприклад, tamoxifen), інгібітори ароматази (наприклад, letrozole, anastrozole) або селективні деградатори естрогенових рецепторів (наприклад, fulvestrant). Ці препарати можуть комбінуватися з таргетними інгібіторами CDK4/6. При рецептор-негативному захворюванні натомість зазвичай призначають хіміотерапію, імунотерапію або HER2-таргетні препарати, оскільки ендокринна терапія не дає терапевтичного ефекту.