Хіміотерапія — системне медикаментозне лікування раку

Хіміотерапія охоплює широкий клас фармакологічних препаратів, які порушують цикл клітинного поділу. Оскільки злоякісні клітини розмножуються швидше і мають менше механізмів генетичного відновлення, ніж більшість здорових клітин, вони особливо вразливі до цитотоксичних сполук. Ці препарати діють через різноманітні біохімічні механізми, зокрема пошкоджують нитки ДНК, пригнічують ферменти реплікації клітин або блокують формування веретена поділу під час мітозу.

Залежно від клінічної ситуації хіміотерапія може призначатися як первинне радикальне лікування, як неоад'ювантна терапія для зменшення пухлини перед хірургічною резекцією або як ад'ювантна терапія для знищення мікроскопічних залишкових вогнищ хвороби. Її часто проводять повторюваними циклами, забезпечуючи здоровим тканинам достатній час для відновлення між введеннями задля зменшення токсичності.

Хіміотерапія часто слугує фундаментом комплексної онкологічної допомоги. Рішення про її проведення передбачає зважування очікуваної користі та потенційних короткострокових і довгострокових побічних ефектів. Розуміння вашої конкретної схеми дає змогу заздалегідь підготуватися до запланованих циклів, відстежувати очікувані небажані реакції та обговорювати підтримуючі препарати, наприклад протиблювотні засоби. Разом зі своїми лікарями ви зможете визначити реалістичні цілі лікування — тривалу ремісію, полегшення симптомів чи продовження життя.

Перед початком хіміотерапії обов'язково перевіряють розгорнутий аналіз крові, показники функції нирок і печінки, щоб переконатися у фізіологічній готовності організму. Для схем на основі антрациклінів може знадобитися оцінка стану серця, зокрема ехокардіографія. Фармакогеномне тестування, включно з аналізом гена DPYD перед застосуванням 5-fluorouracil чи capecitabine та аналізом UGT1A1 перед irinotecan, допомагає виявити метаболічні особливості, що підвищують ризик важкої токсичності, та вчасно скоригувати дозу.

Хіміотерапія широко застосовується при онкогематологічних захворюваннях і солідних пухлинах. Вона є наріжним каменем у лікуванні лейкозів, лімфом, раку молочної залози, колоректального раку, раку яєчників і дрібноклітинного раку легень. За деяких злоякісних новоутворень, як-от рак яєчка та лімфома Годжкіна, хіміотерапія забезпечує високі показники повного одужання навіть на пізніх стадіях. При інших поширених солідних пухлинах вона допомагає контролювати об'єм пухлинної маси та покращувати якість життя.

Хіміотерапію часто поєднують з іншими методами лікування. У хіміопроменевій терапії вона виступає як радіосенсибілізатор, посилюючи локальну дію опромінення. Її також регулярно комбінують із таргетною терапією або імунотерапією інгібіторами контрольних точок для посилення протипухлинної відповіді. Якщо виникають токсичні ускладнення, як-от цитопенія, для безпеки пацієнта призначають підтримуючі препарати (наприклад, гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори) або знижують дози хіміопрепаратів.