G-CSF — фактор росту для підтримки лейкоцитів

Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор — це глікопротеїновий фактор росту, який регулює кровотворення, стимулюючи проліферацію, виживання та диференціювання клітин-попередників нейтрофілів у кістковому мозку. За звичайних фізіологічних умов ендогенний G-CSF виробляється ендотеліальними клітинами, макрофагами та іншими клітинами імунної системи у відповідь на інфекцію та запальні цитокіни.

В онкології рекомбінантні форми G-CSF (такі як filgrastim, lenograstim та їхній пегільований еквівалент тривалої дії pegfilgrastim) застосовуються з лікувальною метою. Ці фармацевтичні засоби зв'язуються зі специфічними рецепторами G-CSF на кровотворних клітинах-попередниках, прискорюючи дозрівання нейтрофілів і скорочуючи час їхнього виходу з кісткового мозку. Як наслідок, новоутворені нейтрофіли швидше потрапляють у системний кровотік, що скорочує тривалість і глибину спричиненої лікуванням нейтропенії та дозволяє безпечно проводити курси хіміотерапії з підвищеною щільністю доз.

Нейтропенія є одним із найнебезпечніших побічних ефектів сучасної протипухлинної терапії. Коли рівень нейтрофілів різко знижується, навіть незначні бактеріальні інфекції можуть швидко перерости в загрозу для життя. Призначаючи G-CSF з профілактичною або лікувальною метою, онкологи знижують частоту фебрильної нейтропенії, зменшують кількість госпіталізацій і потребу у внутрішньовенних антибіотиках. Що вкрай важливо, підтримання безпечного рівня нейтрофілів дозволяє проводити курси хіміотерапії за графіком, без зниження доз або затримок, зберігаючи заплановану ефективність лікування основної пухлини.

Необхідність та ефективність застосування G-CSF контролюють за допомогою стандартного загального аналізу крові (ЗАК) з лейкоцитарною формулою. Лікарі спеціально оцінюють абсолютну кількість нейтрофілів (АКН/ANC), яка розраховується шляхом множення загальної кількості лейкоцитів на відсоток нейтрофілів (сегментоядерних і паличкоядерних). Рівень АКН нижче 1,0 x 10^9/л свідчить про нейтропенію. Моніторинг функції кісткового мозку за допомогою регулярних аналізів крові визначає час початку, тривалість та дозування ін'єкцій G-CSF.

G-CSF широко призначають при різних солідних пухлинах та онкогематологічних захворюваннях, які потребують інтенсивних мієлосупресивних схем хіміотерапії. Його рутинно застосовують у пацієнтів, які проходять лікування з приводу раку молочної залози, дрібноклітинного та недрібноклітинного раку легень, раку яєчників і герміногенних пухлин. Він не менш важливий при захворюваннях крові, таких як дифузна B-великоклітинна лімфома, лімфома Ходжкіна та гострі лейкози, а також під час протоколів мобілізації стовбурових клітин перед аутологічною трансплантацією.

G-CSF вводять підшкірно щоденно (наприклад, filgrastim) або одноразово у вигляді пегільованої форми (наприклад, pegfilgrastim) приблизно через 24–72 години після завершення хіміотерапії. Поширеним побічним ефектом є минущий біль у кістках, особливо в ділянці таза, грудини або попереку, спричинений активною роботою та розширенням кісткового мозку. G-CSF також застосовують у протоколах мобілізації стовбурових клітин для стимуляції їх виходу в кровотік перед аутологічною трансплантацією.