Гематома — локалізоване скупчення крові

Гематома є позасудинним скупченням крові, яка збирається в міжтканинних просторах, м'язових футлярах, порожнинах тіла або органах. На відміну від звичайного поверхневого синця (екхімозу), що є наслідком мікрокрововиливів із капілярів у поверхневі шари шкіри, гематома зазвичай пов'язана з пошкодженням більших судин, що призводить до утворення чіткого, об'ємного утворення з частково або повністю згорнутої крові, яке можна пропальпувати.

З патофізіологічної точки зору гематома запускає місцевий запальний каскад. Еритроцити всередині скупчення з часом розпадаються, гемоглобін розщеплюється на білівердин і білірубін, що спричиняє характерну зміну забарвлення шкіри та набряк. Якщо гематома велика або продовжує збільшуватися, вона може викликати виражений об'ємний ефект, стискаючи прилеглі нерви, судини або внутрішні органи. В онкологічній практиці сприятливими чинниками є спричинена лікуванням тромбоцитопенія, коагулопатії, прийом антикоагулянтів, а також інвазивні хірургічні втручання та діагностичні біопсії.

Спостереження за гематомами є важливим, оскільки вони можуть ускладнювати перебіг лікування раку та відновлення пацієнта. Невеликі гематоми зазвичай зникають самі, коли організм поступово утилізує накопичену кров, проте великі скупчення можуть викликати сильний біль, уповільнювати загоєння ран і ставати джерелом бактеріальної інфекції. У рідкісних випадках гематома, що наростає, може здавлювати життєво важливі нерви або порушувати кровопостачання органів. Крім того, повторні або безпричинні гематоми є важливим тривожним сигналом небезпечного падіння рівня тромбоцитів або необхідності термінового перегляду дозування препаратів для розрідження крові.

Гематоми зазвичай виявляють під час фізикального огляду, де вони визначаються як щільний, болючий набряк зі зміною кольору шкіри над ним. Щоб оцінити глибину, об'єм та наявність триваючої кровотечі з судин, лікарі застосовують методи візуалізації: ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ) або МРТ. Лабораторна діагностика включає загальний аналіз крові для оцінки кількості тромбоцитів і гемоглобіну, а також коагулограму (протромбіновий час, МНО/INR та активований частковий тромбопластиновий час) для виявлення розладів згортання крові або контролю дії ліків.

Гематома не є формою раку, проте вона слугує частим вторинним ускладненням у різних онкологічних ситуаціях. Її часто спостерігають після хірургічних втручань з приводу раку молочної залози, сарком м'яких тканин, пухлин щитоподібної залози та новоутворень органів таза. Пацієнти з пухлинами кровотворної системи (такими як гострі лейкози, мієлодиспластичні синдроми та прогресуючі лімфоми) особливо схильні до спонтанних або післяпроцедурних гематом через пригнічення кістковомозкового кровотворення та критичне зниження рівня тромбоцитів.

Тактика лікування залежить від розміру гематоми, її розташування та симптомів. Невеликі гематоми ведуть консервативно: призначають спокій, холод, помірне стискання та підвищене положення ураженої ділянки. За наявності тромбоцитопенії чи коагулопатії може знадобитися трансфузія тромбоконцентрату або введення факторів згортання. Великі, болючі або прогресуючі гематоми можуть вимагати пункційної аспірації або хірургічного дренування для зняття тиску та профілактики інфікування. Якщо утворення пов'язане з антикоагулянтною терапією, дозу препаратів тимчасово коригують, призупиняють або застосовують специфічні антидоти.