Загальний аналіз крові — рутинне дослідження формених елементів

Загальний аналіз крові — це автоматизоване лабораторне дослідження, що визначає кількість трьох основних популяцій клітин, які циркулюють у периферичній крові: еритроцитів (червоних кров'яних тілець), лейкоцитів (білих кров'яних тілець) і тромбоцитів (кров'яних пластинок). Аналіз вимірює абсолютну кількість клітин, їхні відносні співвідношення, розміри та пов'язані з ними параметри, зокрема рівень гемоглобіну та гематокрит.

Окрім загальних підрахунків, сучасний розгорнутий аналіз зазвичай містить лейкоцитарну формулу. Цей аналіз деталізує точну кількість окремих підтипів лейкоцитів, таких як нейтрофіли, лімфоцити, моноцити, еозинофіли та базофіли. Порівнюючи ці показники зі встановленими референтними межами, лікарі можуть виявити пригнічення кісткового мозку, системне запалення або гематологічні розлади.

Під час лікування раку функція кісткового мозку є дуже вразливою до впливу хіміотерапії, опромінення та онкогематологічних хвороб. Моніторинг показників крові попереджає лікарів про небезпечні ускладнення ще до появи виражених симптомів. Низький рівень нейтрофілів (нейтропенія) підвищує вразливість до небезпечних для життя інфекцій, низький рівень еритроцитів спричиняє сильну втому, а дефіцит тромбоцитів підвищує ризик кровотеч. Відстеження цих параметрів гарантує, що лікування буде вчасно призупинено, скориговано або доповнено підтримувальними ліками для вашої безпеки.

Для виконання загального аналізу крові потрібен звичайний забір венозної крові, яка зазвичай набирається у пробірку з антикоагулянтом, наприклад EDTA. Хоча сам по собі ЗАК не є генетичним біомаркером, він визначає такі критично важливі параметри, як абсолютна кількість нейтрофілів (ANC). При стійких відхиленнях результати часто інтерпретують разом із мазком периферичної крові, підрахунком ретикулоцитів, показниками обміну заліза та даними аспіраційної біопсії кісткового мозку.

Загальний аналіз крові є життєво необхідним практично при всіх видах раку. Він має особливе значення при лейкозах, лімфомах і мієлодиспластичних синдромах, коли патологічні зміни виникають у самих клітинах крові. Він однаково важливий і при солідних пухлинах — таких як рак грудної залози, кишківника, легенів і передміхурової залози — щоразу, коли пацієнти проходять системну цитотоксичну хіміотерапію або масштабне променеве лікування.

Якщо показники падають нижче безпечного рівня, заплановані курси хіміотерапії можуть бути відкладені або призначені у зменшених дозах. Лікарі можуть призначити супутню терапію, наприклад гранулоцитарні колонієстимулювальні фактори (G-CSF) для підвищення рівня лейкоцитів, препарати, що стимулюють еритропоез, для підтримки еритроцитів, або призначити переливання компонентів крові та тромбоцитів для відновлення безпечних показників.