Еритропоетин — гормон утворення еритроцитів

Еритропоетин (часто скорочується як EPO) — це ендокринний гормон, що синтезується переважно перитубулярними інтерстиційними клітинами нирок дорослої людини, а також у невеликих кількостях печінкою. Його вивільнення запускається клітинною гіпоксією нирок — станом, коли надходження кисню стає нижчим за фізіологічні потреби. EPO переноситься кровотоком і зв'язується зі специфічними рецепторами на клітинах-попередниках еритроїдного ряду в кістковому мозку.

Після зв'язування еритропоетин активує внутрішньоклітинні сигнальні каскади, які сприяють виживанню, проліферації та кінцевому диференціюванню еритробластів у зрілі еритроцити. Синтетичні препарати, відомі як стимулятори еритропоезу (ESA), відтворюють дію природного EPO для лікування тяжкої хронічної анемії у визначених клінічних ситуаціях в онкології.

Анемія часто зустрічається при раку і спричиняє слабкість, задишку, запаморочення та зниження якості життя. Відстеження динаміки еритропоетину допомагає лікарям диференціювати анемію хронічного захворювання, порушення функції нирок та дефіцит поживних речовин. У певних випадках синтетичні препарати еритропоетину дозволяють зменшити потребу в переливанні донорської крові на тлі мієлосупресивної хіміотерапії. Проте, оскільки ESA несуть потенційні ризики, зокрема утворення тромбів і можливий вплив на ріст пухлини, рішення про їх застосування вимагає ретельного клінічного обговорення між онкологом і пацієнтом.

Рівень еритропоетину в сироватці можна кількісно оцінити за допомогою спеціального біохімічного аналізу венозної крові разом із загальним аналізом крові, підрахунком ретикулоцитів, аналізами на феритин і насичення трансферину. Вимірювання EPO допомагає встановити, чи нормально нирки реагують на анемію. EPO не є первинним діагностичним онкомаркером, а функціональним лабораторним показником кровотворення та ниркової регуляції.

Еритропоетин має значення при багатьох видах раку, що лікуються інтенсивною хіміотерапією, включаючи рак грудної залози, легень, яєчників, колоректальний рак та лімфоми. Він також клінічно важливий при нирковоклітинному раку, який іноді може секретувати надлишок еритропоетину та викликати аномально високий рівень еритроцитів (паранеопластичну поліцитемію), а також при множинній мієломі та мієлодиспластичних синдромах.

За наявності показань застосовують синтетичні форми, такі як epoetin alfa або darbepoetin alfa, які вводять підшкірно для стимуляції утворення еритроцитів. Клінічні настанови міжнародних товариств рекомендують застосовувати ці засоби з обережністю, зокрема у пацієнтів, які отримують одночасну паліативну хіміотерапію, коли рівень гемоглобіну падає нижче встановлених порогових значень. Ретельний підбір дози має на меті підтримання мінімального рівня гемоглобіну, необхідного для уникнення переливання крові, мінімізуючи при цьому ризики тромбоемболічних ускладнень.