Езофагектомія — операція з резекції стравоходу

Езофагектомія — це складне оперативне втручання, спрямоване на резекцію уражених сегментів стравоходу — м'язової трубки, яка проводить їжу та рідину з глотки до шлунка. Хірург видаляє первинну пухлину з чистими мікроскопічними краями, видаляє регіонарні лімфатичні вузли (лімфодисекція) та відновлює безперервність травного тракту — найчастіше шляхом мобілізації та формування зі шлунка внутрішньої трубки (шлункового стебла), яку переміщують у грудну клітку або на шию.

Операція може виконуватися відкритим способом (наприклад, за методиками Ivor Lewis або McKeown) через розрізи на черевній стінці, грудній клітці чи шиї, або за допомогою малоінвазивних і робот-асистованих технік. Хірургічний підхід залежить від локалізації пухлини, стадії захворювання та індивідуальних анатомічних особливостей пацієнта.

Для пацієнтів із операбельним раком стравоходу езофагектомія дає найкращий шанс на довготривалий контроль над хворобою або повне одужання. Оскільки вона суттєво змінює анатомію травного тракту, розуміння суті процедури допомагає пацієнтам підготуватися до тривалого відновлення, тимчасового харчування через зонд і постійних дієтичних змін, таких як часте харчування невеликими порціями. Патоморфологічне дослідження видалених тканин також надає критично важливу інформацію щодо чистоти країв резекції та ураження лімфовузлів, що визначає подальший план спостереження або ад'ювантного лікування.

Перед прийняттям рішення про езофагектомію команда фахівців підтверджує діагноз і стадію за допомогою ендоскопії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (гастроскопії) з біопсією, ендоскопічного ультразвукового дослідження (EUS) для оцінки глибини інвазії в стінку, а також КТ високої роздільної здатності або ПЕТ-КТ для виключення віддалених метастазів. Також проводять комплексне оцінювання кардіореспіраторного статусу та нутритивного стану, щоб з'ясувати, чи зможе пацієнт безпечно перенести це серйозне втручання.

Езофагектомію виконують переважно при раку стравоходу, зокрема аденокарциномі (часто локалізується в ділянці стравохідно-шлункового переходу і пов'язана зі стравоходом Барретта) та плоскоклітинній карциномі (зазвичай виникає в середній або верхній третині). Вона також застосовується при тяжкому перебігу стравоходу Барретта з дисплазією високого ступеня, яку неможливо усунути ендоскопічними методами.

Езофагектомію частіше інтегрують у плани комбінованого лікування, ніж виконують як самостійний метод. Пацієнтам із місцево-поширеним процесом зазвичай призначають неоад'ювантну хіміопроменеву терапію (наприклад, за схемою CROSS) або періопераційну хіміотерапію перед операцією, щоб зменшити пухлину та знищити мікрометастази. Результати післяопераційного патоморфологічного дослідження визначають, чи потрібна подальша ад'ювантна терапія, включаючи таргетну імунотерапію, для зменшення ризику рецидиву раку.