Дисплазія високого ступеня — виражені передракові зміни

Дисплазія описує атипове дозрівання епітелію та порушення клітинної архітектури тканини. Патологоанатоми класифікують дисплазію за ступенями вираженості — зазвичай низького або високого ступеня — на основі вираженості ядерної атипії, мітотичної активності та структурної дезорганізації. При дисплазії високого ступеня клітини демонструють помітний ядерний плеоморфізм, гіперхроматоз, високе ядерно-цитоплазматичне співвідношення та патологічні фігури мітозу майже по всій товщі епітелію.

Вкрай важливо, що дисплазія високого ступеня залишається обмеженою базальною мембраною. Оскільки аномальні клітини не проникли крізь цю структурну межу, вони не мають доступу до кровоносних або лімфатичних судин і не здатні метастазувати. Клінічно та гістопатологічно дисплазію високого ступеня часто вважають синонімом карциноми in situ.

Отримання патоморфологічного висновку про дисплазію високого ступеня може викликати тривогу, але це відкриває життєво важливе вікно можливостей. Оскільки клітини все ще неінвазивні, лікування дисплазії високого ступеня дозволяє повністю усунути аномалію ще до того, як вона набуде здатності поширюватися в навколишні тканини або віддалені органи. Раннє виявлення та лікування таких змін захищає пацієнтів від розвитку поширених злоякісних пухлин, які вимагали б набагато агресивнішого лікування, такого як хіміотерапія або опромінення.

Дисплазію високого ступеня неможливо відчути на дотик або діагностувати за аналізами крові; вона вимагає мікроскопічного дослідження тканини. Зразки отримують за допомогою скринінгових або діагностичних процедур, таких як мазок шийки матки (ПАП-тест) із наступною кольпоскопією та біопсією, ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту або колоноскопія. Патологоанатом досліджує зафіксовані зрізи тканин за допомогою стандартного забарвлення гематоксиліном і еозином (H&E), іноді доповнюючи його імуногістохімічними маркерами, такими як p53 або Ki-67, для підтвердження високої проліферації клітин.

Дисплазія високого ступеня часто виявляється в епітеліальних тканинах, які підлягають регулярному онкологічному скринінгу. Вона нерідко виникає в шийці матки (часто позначається як цервікальна інтраепітеліальна неоплазія 3-го ступеня, або CIN 3) внаслідок персистуючої інфекції вірусом папіломи людини (ВПЛ). Вона також зустрічається в стравоході при стравоході Барретта, слизовій оболонці шлунка, аденоматозних поліпах товстої кишки та в уротелії сечового міхура.

Оскільки дисплазія високого ступеня несе значний ризик прогресування, стандартна тактика полягає в радикальному місцевому видаленні або абляції. Залежно від анатомічної локалізації це може бути петльова електрохірургічна ексцизія шийки матки (LEEP) або конізація біопсією, ендоскопічна резекція слизової оболонки (EMR), ендоскопічна підслизова дисекція (ESD) або радіочастотна абляція (RFA). Після успішного видалення обов'язковим є тривалий ендоскопічний або клінічний нагляд для контролю можливого рецидиву дисплазії.