Абсолютна кількість нейтрофілів — маркер захисту від інфекцій

Абсолютна кількість нейтрофілів відображає фактичну кількість зрілих і майже зрілих нейтрофілів, що циркулюють в одному мікролітрі крові. Клініцисти розраховують це значення шляхом множення загальної кількості лейкоцитів на відсоток нейтрофілів, до якого належать сегментоядерні клітини та менш зрілі паличкоядерні клітини. Нейтрофіли слугують першою лінією захисту вродженого імунітету, швидко мігруючи до місць проникнення мікроорганізмів, щоб захоплювати та знешкоджувати патогени.

У здорових дорослих АКН зазвичай становить від 1500 до 8000 клітин на мікролітр. Коли протипухлинна терапія пригнічує активність кісткового мозку, цей показник може падати нижче норми, спричиняючи стан, відомий як нейтропенія. Важка нейтропенія виникає тоді, коли АКН опускається нижче 500 клітин на мікролітр, що різко підвищує сприйнятливість до опортуністичних бактеріальних і грибкових інфекцій. Відстеження АКН дозволяє гематологам та онкологам фіксувати відновлення кісткового мозку або тривале пригнічення кровотворення.

АКН має вирішальне значення, оскільки вона визначає межі клінічної безпеки впродовж усієї протипухлинної терапії. Якщо показник АКН у пацієнта опускається нижче встановлених порогів, продовження повнодозової хіміотерапії може призвести до нейтропенічного сепсису — загрозливого для життя невідкладного стану. Тому онкологи орієнтуються на АКН, вирішуючи, чи можна проводити заплановані інфузії, відкласти цикл лікування або зменшити дози препаратів. Відстеження цього показника також сигналізує клініцистам про необхідність призначити захисні заходи, такі як профілактичні антибіотики або гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори (G-CSF). Для пацієнтів розуміння своєї АКН дає чітке уявлення про поточну вразливість до інфекцій, допомагаючи дотримуватися належної гігієни, безпеки харчування та соціального дистанціювання.

АКН визначається за допомогою рутинного розгорнутого загального аналізу крові (ЗАК) із лейкоцитарною формулою, взятого шляхом стандартного забору венозної крові. Лабораторний аналізатор підраховує загальну кількість лейкоцитів і визначає відсоткове співвідношення їхніх окремих підтипів. Сучасні гематологічні лабораторії розраховують АКН автоматично, хоча в разі виявлення аномальних або незрілих бластних клітин може проводитися ручна мікроскопія мазка крові. Для цього аналізу не потрібно спеціальної підготовки чи голодування; зазвичай його проводять незадовго до кожного циклу цитотоксичної терапії.

Абсолютна кількість нейтрофілів оцінюється практично за всіх видів раку, де призначається мієлосупресивна терапія. Вона має особливе значення при онкогематологічних захворюваннях, включаючи гострий мієлоїдний лейкоз, гострий лімфобластний лейкоз, неходжкінську лімфому та множинну мієлому, коли захворювання безпосередньо порушує функцію кісткового мозку. Вона настільки ж важлива й при солідних пухлинах, які часто лікують інтенсивними режимами цитотоксичної хіміотерапії, таких як рак грудної залози, рак яєчників, недрібноклітинний рак легень і злоякісні новоутворення шлунково-кишкового тракту, де пригнічення кісткового мозку є очікуваним побічним ефектом терапії.

Низький рівень АКН безпосередньо впливає на графік лікування та заходи підтримуючої терапії. Коли показники падають нижче протокольних меж (часто це 1000–1500 клітин на мікролітр), клініцисти часто призупиняють хіміотерапію, щоб дати кістковому мозку час на відновлення. Щоб прискорити вироблення нейтрофілів і зберегти заплановані інтервали між дозами, лікарі можуть призначити фактори росту, такі як filgrastim або pegfilgrastim. Якщо у пацієнта виникає лихоманка на тлі важкої нейтропенії, негайно розпочинають госпіталізацію та внутрішньовенну антибактеріальну терапію широкого спектра дії, не чекаючи результатів посіву.