Рефрактерне захворювання — стійкий до лікування рак

Рефрактерне захворювання позначає стан відсутності терапевтичної відповіді, за якого у злоякісній тканині не вдається досягти циторедукції або стабілізації, незважаючи на введення стандартних протипухлинних схем. Це свідчить про первинну або набуту медикаментозну резистентність, що проявляється триваючою проліферацією пухлини або радіологічним прогресуванням під час активного лікування чи протягом короткого заздалегідь визначеного інтервалу після його завершення.

З точки зору біологічних механізмів, рефрактерність виникає різними шляхами. Вони включають соматичні мутації в ділянках зв'язування таргетних препаратів, гіперекспресію ефлюксних насосів аденозинтрифосфат (АТФ)-зв'язувальної касети, активацію альтернативних онкогенних обхідних сигнальних каскадів, втрату проапоптотичних механізмів і фактори мікрооточення, такі як імуносупресія або погане проникнення препарату в тканини. У гематології та клінічній онкології встановлення рефрактерності захворювання вимагає переходу на інші класи терапевтичних засобів.

Своєчасне виявлення рефрактерного захворювання має вирішальне значення для запобігання подальшому токсичному впливу недієвих препаратів. Коли підтверджено рефрактерність пухлини, пацієнти та лікарі мають швидко переорієнтуватися на розгляд ліній другої черги, біологічних таргетних засобів, імунотерапії або клінічних досліджень нових експериментальних препаратів. Це також дає змогу змістовно обговорити пріоритети пацієнта, контроль симптомів та якість життя.

Рефрактерний статус визначається шляхом об'єктивної оцінки рестейджингу, зокрема за допомогою КТ, МРТ або ПЕТ-КТ, які демонструють ріст пухлини (наприклад, прогресування за критеріями RECIST). Зростання рівня пухлинних маркерів у сироватці (наприклад, PSA, CA-125) також слугує підтвердженням. Для виявлення специфічних мутацій резистентності часто проводять повторну біопсію тканини або рідинну біопсію (циркулюючої пухлинної ДНК).

Рефрактерні стани трапляються як при солідних пухлинах, так і при гематологічних захворюваннях. Типові приклади включають рефрактерну дифузну B-великоклітинну лімфому (DLBCL), рефрактерну множинну мієлому, платинорефрактерний рак яєчників і сечового міхура, кастраційно-рефрактерний рак передміхурової залози (CRPC) та рефрактерний гострий мієлоїдний лейкоз (AML).

Визнання пухлини рефрактерною вимагає негайного припинення неефективної схеми лікування. Наступні кроки залежать від молекулярного профілювання та попередніх ліній терапії. Варіанти можуть включати нові таргетні препарати, кон'югати антитіло-препарат, імунотерапію, терапію T-клітинами з химерним антигенним рецептором (CAR) при лімфомах або експериментальні протоколи ранніх фаз клінічних досліджень поряд із паліативною допомогою.