Соматична мутація — набута генетична зміна

Соматичні мутації з'являються протягом життя людини внаслідок звичайних помилок під час реплікації клітин або через вплив зовнішніх мутагенів, таких як ультрафіолетове випромінювання, тютюновий дим чи токсини навколишнього середовища. Ці мутації наявні лише в самій зміненій клітині та в лінії клітин, які від неї походять, не зачіпаючи генетично решту тканин організму.

Коли соматичні перебудови порушують роботу критично важливих генів, що контролюють клітинний поділ, виживання або репарацію ДНК (наприклад, онкогенів чи генів-супресорів пухлин), клітини можуть набувати характерних ознак злоякісності. Соматичні мутації є основним молекулярним механізмом, що лежить в основі розвитку та еволюції більшості спорадичних форм раку.

Соматичні мутації відіграють вирішальну роль у сучасній прецизійній онкології. Виявлення специфічних соматичних змін у пухлині пацієнта дозволяє онкологам точно визначити мішені у ракових клітинах. Завдяки цьому можна підібрати методи лікування, спрямовані на пряме блокування мутованих білків, що захищає здорові тканини від масштабного ушкодження. Крім того, соматичні порушення мають прогностичне значення, допомагають відстежувати пухлинне навантаження та вчасно виявляти медикаментозну резистентність.

Соматичні мутації виявляють під час аналізу біоптатів пухлинної тканини, операційних зразків або циркулюючої пухлинної ДНК (цпДНК) у межах рідинної біопсії. Секвенування нового покоління (NGS), полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) та флуоресцентна гібридизація in situ (FISH) дозволяють перевірити порушення в таких генах, як *EGFR*, *KRAS*, *BRAF*, *PIK3CA* та *TP53*.

Соматичні мутації виявляють практично при всіх видах раку в людини. Особливо ретельно їх досліджують при недрібноклітинному раку легень, меланомі шкіри, колоректальному раку, раку молочної залози, гострому мієлоїдному лейкозі та високозлоякісному серозному раку яєчників, де наявність певних мутацій безпосередньо визначає стандарт лікування.

Виявлення клінічно значущих соматичних мутацій безпосередньо визначає вибір таргетних препаратів. Наприклад, мутації гена *EGFR* при раку легень вказують на необхідність застосування інгібіторів тирозинкінази, таких як osimertinib, тоді як мутація *BRAF* V600E при меланомі є показанням до лікування комбінацією dabrafenib та trametinib. Мутації також можуть сигналізувати про стійкість до певних препаратів.