Патолог — спеціаліст із клітинної діагностики

Патологи проходять тривалу клінічну та лабораторну підготовку для аналізу гістологічних, цитологічних і молекулярних змін у біологічних зразках людини. Коли хірург або рентгенолог виконує біопсію чи видалення утворення, отриманий зразок одразу спрямовується до патологоанатомічного відділення. Патолог контролює фіксацію тканини, виготовлення мікротомних зрізів і хімічне фарбування, після чого детально вивчає архітектуру тканини, щоб розмежувати доброякісні зміни та злоякісні новоутворення.

Окрім традиційної мікроскопії, сучасні хірургічні та молекулярні патологи використовують передові діагностичні методики. Вони визначають підтип пухлини, оцінюють ступінь агресивності (grade) клітин, перевіряють чистоту хірургічних країв від пухлинного росту та проводять складне генетичне секвенування. На основі проведених досліджень формується остаточний патогістологічний висновок, який стає діагностичним підґрунтям для мультидисциплінарних консиліумів і стадіювання.

Точний діагноз є наріжним каменем безпечного й ефективного лікування раку, і формується він саме патологом. Клінічний огляд або томографія можуть запідозрити наявність пухлини, проте остаточно підтвердити злоякісність здатен лише патолог. Його висновок визначає вибір методу лікування: хірургічного втручання, хіміотерапії, опромінення чи таргетних препаратів. Ретельне гістологічне дослідження запобігає діагностичним помилкам, захищає пацієнта від невідповідних призначень і дає змогу оцінити загальний прогноз.

У своїй роботі патологи виконують стандартне забарвлення гематоксиліном та еозином (H&E), імуногістохімічні дослідження (IHC) для виявлення специфічних білків, таких як HER2 чи PD-L1, флуоресцентну гібридизацію in situ (FISH) та секвенування нового покоління (NGS) для пошуку драйверних мутацій, мікросателітної нестабільності (MSI) або перебудов генів у ДНК пухлини.

Патологи аналізують усі типи підозрілих новоутворень. Серед типових завдань — визначення рецепторного статусу при карциномі молочної залози, класифікація підтипів аденокарциноми легень, вимірювання глибини інвазії при меланомі шкіри, оцінка за шкалою Gleason при раку передміхурової залози, а також диференціація клітинного походження при саркомах м'яких тканин і лімфомах.

Висновки патолога безпосередньо впливають на вибір стратегії лікування. Підтвердження чистих країв резекції може позбавити пацієнта необхідності повторної операції, тоді як виявлення уражених лімфатичних вузлів вказує на потребу в ад'ювантній хіміотерапії або радіотерапії. Виявлення клінічно значущих біомаркерів відкриває шлях до таргетної терапії, зокрема інгібіторів EGFR, інгібіторів PARP або інгібіторів імунних контрольних точок.