Алопеція — випадіння волосся, пов'язане з раком

У медичній термінології алопеція означає часткову або повну втрату волосся на ділянках тіла, де воно зазвичай росте. В онкології найпоширенішою формою є алопеція, індукована хіміотерапією, для якої зазвичай характерне дифузне випадіння волосся на шкірі голови, бровах, віях та тілі. Променева терапія також може спричиняти локалізовану алопецію, обмежену виключно опроміненою анатомічною зоною.

Протипухлинні препарати не розрізняють злоякісні клітини та здорові клітини організму, що швидко розмножуються. Кератиноцити волосяного матриксу мають один із найвищих рівнів проліферації в організмі людини, що робить їх надзвичайно вразливими до цитотоксичного ушкодження. Внаслідок цитотоксичного впливу волосяні фолікули раптово зупиняють свій цикл росту, що призводить до структурної дистрофії стрижня волосини та подальшого її випадіння впродовж кількох днів або тижнів після початку лікування.

Хоча алопеція безпосередньо не загрожує життю, її психологічний вплив може бути дуже глибоким. Для багатьох людей втрата волосся є небажаною, видимою ознакою хвороби, що змінює образ власного тіла та впливає на самооцінку. Завчасне розуміння того, чи спричиняє запланована схема лікування алопецію, дає змогу пацієнтам ухвалювати виважені рішення: наприклад, зробити коротку стрижку, підібрати головні убори або скористатися системами охолодження шкіри голови, щоб зменшити випадіння.

Лабораторних біомаркерів для прогнозування алопеції не існує. Клінічна оцінка ґрунтується на візуальному огляді та відстеженні тяжкості випадіння за допомогою стандартних онкологічних систем градації, таких як Common Terminology Criteria for Adverse Events. Лікарі оцінюють стан шкіри голови, вивчають сімейний анамнез щодо андрогенетичної алопеції та контролюють показники живлення й обміну речовин (наприклад, рівень феритину в сироватці крові або тиреотропного гормону), якщо відновлення росту волосся несподівано затримується.

Про алопецію часто говорять у контексті видів раку, для лікування яких застосовують системні високодозові схеми хіміотерапії. Вона зазвичай розвивається під час терапії раку молочної залози, яєчників, легень і яєчка. Це явище також дуже поширене при онкогематологічних захворюваннях, зокрема гострих лейкозах та агресивних лімфомах. Пацієнти, які проходять променеву терапію ділянки черепа з приводу первинних пухлин головного мозку або метастазів у мозок, також стикаються з локальним випадінням волосся.

Ризик алопеції впливає здебільшого на вибір підтримувальної терапії, а не на зміну радикальних схем лікування. Основним методом профілактики є охолодження шкіри голови, яке звужує місцеві кровоносні судини та зменшує потрапляння цитотоксичних речовин до фолікулів. Після завершення лікування іноді можуть рекомендуватися дерматологічні засоби, наприклад місцевий minoxidil, для стимуляції росту, тоді як дбайливий догляд за волоссям мінімізує механічне травмування ослаблених пасом.