Анемія — низький рівень еритроцитів

Анемія виникає тоді, коли маса циркулюючих еритроцитів є недостатньою для задоволення фізіологічних потреб периферичних тканин у кисні. В онкології вона зазвичай визначається зниженням концентрації гемоглобіну нижче стандартних референтних значень (часто нижче 12,0 г/дл у жінок та 13,0 г/дл у чоловіків, залежно від норм конкретної лабораторії). Це порушує транспорт кисню та призводить до клітинної гіпоксії.

Етіологія анемії при раку є багатофакторною. Вона може бути наслідком мієлосупресивної хіміотерапії або променевої терапії, які пригнічують кровотворення в кістковому мозку. Запалення, пов'язане з хронічним захворюванням, також відіграє провідну роль: запальні цитокіни підвищують рівень циркулюючого гепсидину, що блокує залізо всередині макрофагів депо та обмежує функціональний еритропоез. Серед інших чинників — безпосередня інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами, аліментарний дефіцит, а також мікро- або макроскопічні кровотечі.

Анемія є провідною причиною пов'язаної з раком втоми, яка суттєво впливає на повсякденну активність, незалежність і загальну якість життя. За відсутності лікування тяжка анемія створює перевантаження для серця і може вимагати зменшення доз протипухлинних препаратів, відкладення курсів терапії або екстреного переливання крові. Підтримання рівня еритроцитів у безпечних межах дає пацієнтам змогу легше переносити лікування та дотримуватися графіка терапії.

Діагностика та моніторинг анемії рутинно проводяться за допомогою загального розгорнутого аналізу крові, який вимірює загальний гемоглобін, гематокрит та еритроцитарні індекси. Подальше обстеження включає оцінку показників обміну заліза (зокрема, феритину сироватки крові та насичення трансферину) для виявлення функціонального або абсолютного дефіциту заліза. Кількість ретикулоцитів відображає активність кісткового мозку, а біохімічні ниркові проби дають змогу оцінити вироблення еритропоетину разом із рівнями вітаміну B12 і фолієвої кислоти.

Анемія може виникати практично за будь-якого злоякісного новоутворення, але вона особливо поширена при онкогематологічних захворюваннях, що розвиваються в кістковому мозку або уражають його: множинній мієломі, мієлодиспластичних синдромах і лейкозах. Вона також часто трапляється при пухлинах шлунково-кишкового тракту (наприклад, колоректальному раку або раку шлунка) через хронічну приховану крововтрату, а також при поширеному раку легень, молочної залози та яєчників на тлі терапії препаратами платини.

Тактика ведення пацієнтів з анемією залежить від її тяжкості, причини та наявних симптомів. При легких формах призначається ретельне спостереження, тоді як дефіцит заліза лікують пероральними або внутрішньовенними препаратами заліза. При вираженій або симптоматичній анемії переливання еритроцитарної маси забезпечує швидке полегшення стану. В окремих клінічних ситуаціях за суворими показаннями застосовують засоби, що стимулюють еритропоез, для активації утворення еритроцитів з урахуванням тромботичних ризиків.