Біологічна терапія — використання живих систем для боротьби з раком

Біологічна терапія становить велику групу методів протипухлинного лікування, що задіюють біологічні механізми, а не покладаються виключно на цитотоксичні хімічні речовини. До цієї категорії належать моноклональні антитіла, інгібітори імунних контрольних точок, протиракові вакцини, методи адаптивної клітинної терапії (зокрема CAR T-клітинна терапія), цитокіни та онколітичні віруси.

З погляду механізму дії ці препарати працюють у кількох напрямках. Деякі з них маркують клітини раку, щоб ендогенні цитотоксичні Т-лімфоцити та природні кілери могли їх розпізнати й знищити. Інші змінюють мікрооточення пухлини, блокують передачу сигналів факторів росту, перешкоджають утворенню нових судин у пухлині або прицільно доставляють токсичні речовини до злоякісних клітин, значно менше пошкоджуючи здорові тканини порівняно зі стандартною хіміотерапією.

Поява біологічної терапії докорінно змінила результати лікування багатьох видів раку, які раніше погано піддавалися стандартним схемам цитотоксичної терапії. Для пацієнтів ці препарати часто забезпечують тривалий контроль над хворобою, а в деяких випадках — стійку ремісію. Оскільки принципи їхньої дії відрізняються від класичної хіміотерапії, вони мають інший профіль побічних ефектів, вимагаючи спеціального спостереження щодо імуноопосередкованих реакцій, шкірної токсичності або системних запальних проявів.

Визначення доцільності призначення біологічної терапії спирається на аналіз біомаркерів. Дослідження включають імуногістохімію для визначення експресії PD-L1, секвенування нового покоління для виявлення мікросателітної нестабільності (MSI-H) або пухлинного мутаційного навантаження (TMB), а також флуоресцентну гібридизацію in situ (FISH) для пошуку ампліфікацій генів, таких як HER2. Аналізи крові під час лікування також дозволяють контролювати викид цитокінів і показники запалення.

Біологічні методи лікування схвалені для терапії багатьох злоякісних пухлин, включаючи меланому, недрібноклітинний рак легень, нирковоклітинний рак, колоректальний рак, а також онкогематологічні захворювання, як-от лейкемії та лімфоми. Моноклональні антитіла широко застосовуються при HER2-позитивному раку молочної залози, а інгібітори контрольних точок є наріжним каменем лікування раку сечового міхура, пухлин голови та шиї.

Біологічні препарати вводяться внутрішньовенно, підшкірно або приймаються перорально — нерідко в комбінації з хіміотерапією, операцією чи опроміненням. Вони можуть призначатися як перша лінія лікування, як ад'ювантна терапія для профілактики рецидиву або як підтримувальне лікування. До можливих ускладнень належать імуноопосередковані небажані явища (наприклад, пульмоніт, коліт або тиреоїдит), які вимагають швидкого реагування та застосування кортикостероїдів чи імуносупресивних засобів.