Біопсія — вирішальна процедура для діагностики раку

Біопсія полягає в отриманні показового зразка аномальної тканини з метою встановлення точного патогістологічного діагнозу. Патологоанатоми досліджують архітектоніку тканини, оцінюють форму клітин та їхню будову, підтверджують наявність пухлинного росту, а також визначають гістологічний підтип, ступінь диференціювання та ступінь злоякісності (grade).

Залежно від глибини залягання та локалізації новоутворення використовують різні способи біопсії. Вони варіюють від пункційних методів (тонкоголкова аспіраційна біопсія чи трепан-біопсія) до інцизійних, ексцизійних, ендоскопічних або відкритих хірургічних втручань. Для точного потрапляння в глибоко розташовані вузли часто застосовують інструментальну навігацію за допомогою УЗД, комп'ютерної томографії або рентгеноскопії.

Точна біопсія є обов'язковою передумовою початку будь-якого специфічного лікування раку. Вона захищає від помилкового діагнозу та дозволяє уникнути непотрібного або неправильного втручання. Окрім підтвердження злоякісності, біопсійний зразок забезпечує тканину для визначення стадії, ступеня диференціації та глибокого молекулярного профілювання. Ця інформація дозволяє онкологам, хірургам і радіотерапевтам сформувати найбільш ефективний індивідуальний план лікування для пацієнта.

Після взяття тканина проходить фіксацію, фарбування (зокрема гематоксиліном та еозином) і ретельну мікроскопію. У сучасних лабораторіях зразки додатково вивчають за допомогою імуногістохімії, гібридизації in situ та методів генетичного аналізу, щоб знайти специфічні терапевтичні біомаркери, мутації-мішені та прогностичні маркери захворювання.

Біопсія виконується за підозри на практично будь-які солідні пухлини та захворювання системи крові, включаючи рак молочної залози, легень, простати, кишківника, шкіри, печінки та щитоподібної залози. Вона також є стандартною процедурою в гематології, де пункція та трепанобіопсія кісткового мозку необхідні для підтвердження лейкемій, множинної мієломи й системних лімфом.

Результати біопсії визначають усю подальшу клінічну стратегію. Якщо процес доброякісний, тактика може обмежитися простим спостереженням. У разі виявлення злоякісного утворення специфічний гістологічний підтип і статус країв визначають, чи розпочинати лікування з хірургічної операції, неоад'ювантної системної терапії для зменшення пухлини, чи первинної хіміопроменевої терапії. Дані біопсії також вказують, чи потрібне видалення лімфовузлів та додаткові обстеження.