Нейропатія — ураження нервів та лікування раку

Нейропатія позначає патологічний розлад або порушення функціонування периферичних нервів. Ці нерви утворюють складну комунікаційну мережу, яка передає сенсорну інформацію, рухові команди та вегетативні сигнали між центральною нервовою системою та рештою тіла. Пошкодження може стосуватися захисної мієлінової оболонки, самого аксона або обох структур одночасно, порушуючи передачу нервових імпульсів.

Хіміотерапевтично індукована периферична нейропатія (ХІПН) є найчастішим проявом в онкології. Протипухлинні препарати можуть накопичуватися в гангліях дорсальних корінців або порушувати процеси аксонального транспорту, спричиняючи симетричні сенсорні зміни за класичним типом «рукавичок і шкарпеток». У деяких пацієнтів нейропатія може також зачіпати рухові шляхи, викликаючи м'язову слабкість, або вегетативну нервову систему, спричиняючи коливання артеріального тиску та розлади моторики шлунково-кишкового тракту.

Нейропатія безпосередньо впливає на комфорт людини, координацію рухів і незалежність у повсякденному житті. Оскільки тривале або наростаюче пошкодження нервів іноді може стати незворотним, лікарі дуже серйозно ставляться до перших симптомів. Вчасне повідомлення про зміну відчуттів дозволяє скоригувати дозу ліків, збільшити інтервал між курсами або змінити схему лікування до того, як ураження нервів поглибиться. Ефективний контроль нейропатії запобігає випадковим падінням, зберігає дрібну моторику та гарантує, що курс терапії раку вдасться пройти успішно й безпечно.

Діагностика нейропатії базується передусім на уважному клінічному огляді. Лікарі оцінюють сухожилкові рефлекси, вібраційну чутливість за допомогою камертона, сприйняття температури та реакцію на легкий дотик за допомогою монофіламенту. Широко використовуються валідовані опитувальники симптомів для пацієнтів. Спеціалізовані нейрофізіологічні тести, такі як дослідження нервової провідності або електроміографія, застосовують у складних чи атипових випадках.

Нейропатія часто спостерігається у людей, які отримують нейротоксичну хіміотерапію з приводу раку молочної залози, товстої кишки, яєчників, легень і передміхурової залози. Вона також вражає пацієнтів із гематологічними захворюваннями, такими як множинна мієлома та неходжкінська лімфома, де як саме захворювання, так і препарати на зразок інгібіторів протеасом чи імуномодуляторів впливають на стан периферичних нервів.

До препаратів із високим нейротоксичним потенціалом належать таксани (paclitaxel, docetaxel), сполуки платини (oxaliplatin, cisplatin), алкалоїди барвінку (vincristine) та інгібітори протеасом (bortezomib). Допомога зосереджена на зниженні дози, перервах у лікуванні або модифікації схем терапії. Для полегшення симптомів лікарі можуть призначати препарати від нейропатичного болю, такі як duloxetine, gabapentin або pregabalin, у поєднанні з лікувальною фізкультурою та тренуванням балансу.