Тромбоз глибоких вен — тромби в онкологічній практиці

Тромбоз глибоких вен описує патологічне утворення згустку крові всередині глибоких венозних судин. На відміну від поверхневого тромбофлебіту, який уражає підшкірні вени, ТГВ зачіпає великі судини, що повертають дезоксигеновану кров до серця. Якщо стан не лікувати, фрагменти тромбу можуть відірватися, пройти крізь праві відділи серця й перекрити легеневі артерії, викликавши потенційно смертельну тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА).

В онкології ТГВ розглядається як складова рак-асоційованого тромбозу (CAT). Злоякісні пухлини активно виділяють прокоагулянтні фактори, запальні цитокіни та позаклітинні везикули, які стимулюють агрегацію тромбоцитів і відкладення фібрину. Одночасно механічне здавлення судин пухлиною, тривалий постільний режим після операцій та наявність постійних центральних венозних катетерів порушують венозний відтік, реалізуючи всі класичні елементи тріади Вірхова.

Вчасне виявлення ТГВ має вирішальне значення, адже венозна тромбоемболія є однією з провідних причин смерті серед пацієнтів, які проходять лікування від раку, якій можна запобігти. Утворення тромбу може призвести до переривання активної протипухлинної терапії, відтермінування хірургічних операцій та викликати тривалий біль і набряк ноги, відомий як посттромботичний синдром. Лікарі регулярно оцінюють індивідуальні фактори ризику, щоб призначити профілактичні препарати для розрідження крові, забезпечуючи безпечний контроль як раку, так і судинних ризиків без провокації надмірних кровотеч.

Основним діагностичним методом при підозрі на ТГВ нижніх кінцівок є компресійна дуплексна ультрасонографія, яка дає змогу неінвазивно оцінити венозний кровотік і стисливість судин. Аналіз крові на рівень D-димеру відображає розпад фібрину; утім, у пацієнтів з онкологічними діагнозами рівень D-димеру часто підвищений навіть за відсутності тромбозу, що обмежує його специфічність. При підозрі на тромбоз судин таза, черевної порожнини або тромби, пов'язані з центральним катетером, детальну анатомічну візуалізацію забезпечує комп'ютерно-томографічна (КТ) венографія або магнітно-резонансна венографія.

Рак-асоційований тромбоз зустрічається при всіх видах злоякісних новоутворень, проте частота особливо висока при раку підшлункової залози, шлунка, головного мозку, яєчників і легень, а також при онкогематологічних захворюваннях, таких як множинна мієлома. Пізні стадії, наявність віддалених метастазів і госпіталізація значно підвищують цей ризик. Пухлини малого таза, які механічно здавлюють клубові вени або нижню порожнисту вену, також помітно збільшують ризик тромбозу нижніх кінцівок.

Після встановлення діагнозу ТГВ негайно розпочинають лікувальну антикоагулянтну терапію, щоб зупинити зростання тромбу та мінімізувати ризик легеневої емболії. Прямі оральні антикоагулянти (DOAC), такі як apixaban і rivaroxaban, разом із низькомолекулярними гепаринами (LMWH), такими як dalteparin, є стандартом надання допомоги в онкології. Антикоагулянтну терапію зазвичай проводять щонайменше від трьох до шести місяців або безстроково, доки зберігається активний онкологічний процес і триває системне протипухлинне лікування.