Набряк — затримка рідини в онкологічній практиці

Набряк розвивається тоді, коли фільтрація рідини крізь мікросудинне русло перевищує можливості лімфатичного дренажу, через що надлишок інтерстиціальної рідини накопичується в тканинах. У нормі тонкий баланс гідростатичного тиску, онкотичного тиску та лімфатичного відтоку забезпечує стабільну рівновагу рідини в організмі. В онкологічній практиці цей баланс може порушуватися за декількома різними механізмами.

Серед них: механічне здавлення вен або лімфатичних шляхів пухлинною масою, ушкодження лімфатичних судин після лімфодисекції чи променевої терапії (що веде до лімфедеми), гіпоальбумінемія внаслідок ракової кахексії чи печінкової недостатності, а також підвищення проникності судинної стінки під дією препаратів, таких як кортикостероїди, нестероїдні протизапальні засоби або певні таргетні протипухлинні препарати.

Своєчасне виявлення та лікування набряків є критично важливим для комфорту, рухливості та безпеки пацієнта. Набряклі кінцівки стають важкими, болючими, на шкірі легше з'являються тріщини та розвиваються бактеріальні інфекції (наприклад, бешиха або целюліт). Крім того, раптовий набряк однієї ноги може бути ознакою тромбозу глибоких вен — небезпечного утворення тромбу, ризик якого в онкологічних пацієнтів значно підвищений. Контролюючи затримку рідини, медична команда може точно з'ясувати, чим зумовлений набряк: звичайною побічною дією ліків, погіршенням харчування чи потребою скоригувати схему лікування.

Діагностика набряку починається з лікарського огляду, під час якого оцінюють наявність сліду від натискання (ямки) та стан шкіри. Для виявлення точної причини проводять додаткові обстеження: ультразвукове дослідження вен для виключення тромбозу глибоких вен, аналізи крові для перевірки функції нирок, печінки та рівня альбуміну, а також КТ для виявлення можливого здавлення судин пухлиною.

Набряки можуть виникати у пацієнтів із різними видами раку. Вони особливо часто спостерігаються при раку молочної залози та гінекологічних пухлинах (часто у формі лімфедеми після видалення лімфовузлів), поширених пухлинах черевної порожнини або яєчників (викликаючи асцит — скупчення рідини в животі), раку печінки, а також при пухлинах, що здавлюють верхню порожнисту вену, зокрема при раку легень.

Лікування спрямоване на усунення першопричини затримки рідини. Якщо набряк спричинений ліками, лікар може скоригувати дозу або замінити препарат. При загальному надлишку рідини можуть допомогти сечогінні засоби (діуретики). У разі лімфедеми терапія включає спеціалізовану лімфодренажну фізіотерапію, ручний масаж та носіння медичного компресійного трикотажу. Якщо причиною є тиск пухлини на судину, для відновлення прохідності може знадобитися локальна променева терапія або стентування судини.