Проточна цитометрія — Клітинний аналіз за допомогою лазерних технологій

Проточна цитометрія являє собою аналітичну методику, яка реєструє розсіювання світла та флуоресценцію окремих клітин під час їхнього поштучного проходження через оптичний блок детекції. Клітини крові, кісткового мозку або гомогенізованої тканини попередньо мітять моноклональними антитілами, з'єднаними з флуоресцентними барвниками. Ці антитіла зв'язуються зі специфічними антигенами на поверхні клітини, у цитоплазмі чи в ядрі (так званими маркерами диференціювання, або CD-маркерами).

Коли мічена клітина перетинає лазерний промінь, світло розсіюється вперед і вбік, що дозволяє оцінити розмір клітини та складність її внутрішньої структури, тоді як оптичні датчики вимірюють інтенсивність світіння барвників. Отримані багатопараметричні дані дають змогу гематопатологам за лічені хвилини з високою точністю ідентифікувати, підрахувати та схарактеризувати різні субпопуляції імунних і пухлинних клітин.

Проточна цитометрія критично важлива для правильної діагностики пухлин кровотворної та лімфоїдної систем, оскільки дозволяє точно встановити лінію походження злоякісних клітин. Вона дає змогу розрізняти хвороби, що виглядають однаково під звичайним світловим мікроскопом, але потребують абсолютно різного лікування. Крім того, виняткова чутливість робить цей метод незамінним для виявлення мінімальної залишкової хвороби (MRD) — мікроскопічних пухлинних клітин, що залишилися після терапії, допомагаючи підтвердити справжню ремісію чи вчасно спрогнозувати рецидив.

Проточна цитометрія виконується на зразках цільної крові, аспіратах кісткового мозку, спинномозковій рідині або матеріалі тонкоголкової біопсії лімфовузлів. Досліджуються великі діагностичні панелі CD-маркерів, зокрема CD3, CD4 та CD8 для T-клітин; CD19, CD20 та CD22 для B-клітин; а також CD33, CD34 або CD117 для попередників мієлоїдного ряду, що дозволяє чітко відокремити злоякісний клон від нормальних клітин.

Цей метод переважно застосовують у діагностиці та моніторингу онкогематологічних патологій. Він є обов'язковим стандартом при веденні гострого мієлоїдного лейкозу (AML), гострого лімфобластного лейкозу (ALL), хронічного лімфолейкозу (CLL), множинної мієломи, мієлодиспластичних синдромів, а також різних типів лімфоми Ходжкіна та неходжкінських лімфом.

Імунофенотип, визначений за допомогою проточної цитометрії, безпосередньо впливає на призначення цільової терапії. Наприклад, виявлення стійкої експресії білка CD20 при B-клітинній лімфомі вказує на необхідність додавання моноклональних антитіл проти CD20, таких як rituximab. Визначення специфічних комбінацій маркерів допомагає вибрати таргетні препарати, клітинну терапію CAR-T або алогенну трансплантацію стовбурових клітин, а оцінка MRD після лікування підказує лікарю, чи потрібно посилити терапію, чи можна безпечно зменшити медикаментозне навантаження.