Генетичне тестування — аналіз молекулярних змін ДНК пухлини

Генетичне тестування — це медичний лабораторний аналіз хромосом, генів або білків людини для виявлення структурних порушень, пов'язаних із захворюваннями. В онкологічній практиці тестування поділяється на дві принципові категорії: гермінальне (тестування зародкової лінії), що досліджує успадковані варіації ДНК, присутні в усіх клітинах тіла, та соматичне (пухлинне) тестування, спрямоване на вивчення генетичних мутацій, набутих виключно тканиною пухлини.

Сучасні технології, зокрема секвенування нового покоління (NGS), полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) та флуоресцентна гібридизація in situ (FISH), дають змогу лабораторіям одночасно оцінювати сотні генів. Результати ідентифікують патогенні варіанти, що порушують нормальну життєдіяльність клітини — наприклад, інактивацію пухлинних супресорів або активацію онкогенів, — забезпечуючи основу для персоналізованих клінічних рішень.

Генетичне тестування вносить життєво необхідну ясність на кожному етапі лікування раку. Для здорових людей із сімейною історією хвороб воно конкретизує особистий ризик і дозволяє вчасно розпочати ранній скринінг або профілактику. Для пацієнтів із діагностованим раком тестування пухлини виявляє молекулярні зміни, які передбачають біологічну агресивність пухлини та її ймовірну відповідь на таргетну терапію чи імунотерапію. Такий точний підхід захищає людей від неефективного стандартного лікування, мінімізує зайву токсичність та допомагає оптимізувати загальний план терапії.

Матеріалом для дослідження слугують кров, слина, кістковий мозок або парафінові блоки з пухлинною тканиною (FFPE), отримані шляхом біопсії або операції. Циркулюючу пухлинну ДНК також можна досліджувати за допомогою рідинної біопсії. До аналітичних методів належать мультигенні панелі NGS, секвенування за Сенгером, імуногістохімія та FISH. Тестування спрямоване на виявлення однонуклеотидних варіантів, інсерцій, делецій, варіацій кількості копій генів і структурних злиттів (ф'южнів).

Генетичне тестування широко застосовується при солідних пухлинах і гематологічних захворюваннях. Воно є обов'язковим стандартом при раку грудної залози, яєчників, передміхурової залози та підшлункової залози для виявлення дефектів гомологічної рекомбінації. При недрібноклітинному раку легень тестування оцінює драйверні мутації в генах EGFR, ALK і ROS1. Воно також відіграє вирішальну роль при колоректальному раку, раку ендометрія, меланомі, гастроінтестинальних стромальних пухлинах, гострих лейкозах та дитячих пухлинах для пошуку мішеней під таргетні препарати.

Результати генетичного тестування визначають стратегію прецизійної онкологічної терапії. Специфічні зміни дозволяють застосовувати таргетні інгібітори кіназ, такі як osimertinib при EGFR-мутованому раку легень або комбінація dabrafenib і trametinib при меланомі з мутацією BRAF. Патогенні мутації BRCA вказують на доцільність використання PARP-інгібіторів, таких як olaparib. Виявлення високої мікросателітної нестабільності (MSI-H) або високого пухлинного мутаційного навантаження (TMB-H) є підставою для призначення інгібіторів імунних контрольних точок, таких як pembrolizumab.