Променевий ентерит — запалення кишечника після променевої терапії

Променевий ентерит є ураженням слизової оболонки кишечника, коли терапевтичне іонізуюче випромінювання пошкоджує епітеліальні клітини, які швидко діляться та вистилають кишкову стінку. Це порушення запускає локальний каскад запалення, злущування слизової оболонки та зниження її бар'єрної функції. У гострій фазі набряк тканин і втрата площі поверхні всмоктування перешкоджають нормальному засвоєнню води та електролітів.

Хронічний променевий ентерит супроводжується прогресуючим ураженням мікросудинного русла, облітеруючим ендартеріїтом і трансмуральним фіброзом кишкової стінки. З часом кровопостачання тканин погіршується, що може призводити до потовщення стінки кишечника, формування стриктур (звужень), виразок або патологічних сполучень — нориць (фістул). Хоча сучасне планування променевої терапії звужує поля опромінення для захисту здорових навколишніх структур, кишкова тканина залишається природно чутливою до дії радіації.

Раннє виявлення променевого ентериту дозволяє онкологічній команді полегшити обтяжливі розлади кишечника до того, як розвинуться тяжке зневоднення, втрата ваги чи виснаження (мальнутриція). Неконтрольована діарея може змусити призупинити заплановані сеанси радіотерапії, що потенційно знижує загальну ефективність протипухлинного лікування. Крім того, розуміння того, що проблеми з травленням можуть з'явитися через роки, допомагає пацієнтам своєчасно звернутися за допомогою при підозрі на хронічні ускладнення, запобігаючи затримкам у виявленні звужень кишечника чи порушень всмоктування поживних речовин.

Єдиного біомаркера для діагностики променевого ентериту не існує. Обстеження зазвичай включає аналізи крові (загальний аналіз, показники електролітів і маркери запалення), а також дослідження калу для виключення бактеріальних інфекцій, таких як інфекція Clostridioides difficile. При підозрі на хронічний перебіг призначають ендоскопічні дослідження (колоноскопію або ректороманоскопію) для огляду слизової оболонки. Візуалізаційні методики поперечного перерізу, як-от КТ-ентерографія або МРТ-ентерографія, допомагають оцінити товщину стінки кишечника, наявність звужень і ознак непрохідності.

Променевий ентерит найчастіше виникає в людей, які отримують радіотерапію ділянки таза або черевної порожнини. Найчастіше з ним стикаються під час або після лікування колоректального раку, гінекологічних злоякісних пухлин (раку шийки матки, тіла матки та яєчників), а також раку простати чи сечового міхура. Він також може розвинутися в людей, які отримують променеву терапію з приводу заочеревинних сарком, пухлин яєчка з ураженням заочеревинних лімфовузлів або лімфом із локалізацією в черевній порожнині.

Лікування зосереджене на полегшенні симптомів і підтримці належного рівня гідратації. Гострі симптоми часто добре реагують на корекцію раціону, включаючи вживання їжі з низьким вмістом клітковини (безішлакову дієту), та прийом протидіарейних препаратів, таких як loperamide. При хронічному перебігу допомога може передбачати застосування секвестрантів жовчних кислот, нутритивну підтримку при мальабсорбції або ендоскопічне розширення (дилатацію) звужених ділянок. У рідкісних випадках, коли виникає перфорація кишечника, утворюються нориці або розвивається повна механічна кишкова непрохідність, може знадобитися хірургічне втручання.