Колоноскопія — ендоскопічне дослідження кишківника

Колоноскопія — це спеціалізована ендоскопічна процедура, призначена для огляду всієї поверхні слизової оболонки ободової та прямої кишок. Під час дослідження довга тонка гнучка трубка, що зветься колоноскопом, обережно вводиться через відхідник у кишківник. Прилад оснащений джерелом світла, цифровою відеокамерою та робочими каналами, які дозволяють проводити мініатюрні хірургічні інструменти.

Клініцисти використовують ці інструменти для виявлення запалення слизової оболонки, виразок, ділянок кровотечі та аномальних розростань тканин — поліпів. У разі виявлення підозрілих уражень або поліпів лікар може негайно видалити їх або взяти невеликі зразки тканини — біоптати. Ці зразки згодом передаються до патоморфологічної лабораторії для гістологічного аналізу, щоб з'ясувати наявність передракових або злоякісних клітин.

Колоноскопія відіграє вирішальну роль як у профілактиці, так і в діагностиці раку кишківника. Багато колоректальних пухлин повільно розвиваються з доброякісних поліпів; виявлення та видалення цих поліпів під час огляду зупиняє рак ще до його зародження. Для людей, які мають такі симптоми, як стійкі зміни у роботі кишківника або ректальна кровотеча, ця процедура дає вичерпні відповіді. Розуміння того, чи є новоутворення, дозволяє мультидисциплінарній онкологічній команді швидко сформувати точний індивідуальний план лікування, уникаючи небажаних затримок у наданні допомоги.

Колоноскопію часто призначають після позитивного результату скринінгового тесту, наприклад, фекального імунохімічного тесту (FIT), що виявляє приховану кров. Зразки тканин, отримані під час процедури, проходять гістологічне дослідження. Патологоанатоми оцінюють ці зразки на молекулярні біомаркери, включаючи мікросателітну нестабільність (MSI), статус білків репарації неспарених основ (MMR) і мутації в таких генах, як KRAS, NRAS та BRAF, які визначають вибір системної терапії.

Ця процедура насамперед пов'язана з колоректальним раком, який охоплює рак ободової кишки та рак прямої кишки. Вона також застосовується для спостереження за пацієнтами зі спадковими онкологічними синдромами, такими як синдром Лінча та сімейний аденоматозний поліпоз, які мають значно вищий ризик виникнення злоякісних пухлин кишківника. Крім того, вона допомагає оцінювати нейроендокринні пухлини нижніх відділів травного тракту та лімфоми шлунково-кишкового тракту.

Результати дослідження безпосередньо впливають на тактику лікування. Невеликі ранні злоякісні вогнища, обмежені поліпом, можуть бути повністю видалені ендоскопічно, що потенційно позбавляє пацієнта потреби у великому хірургічному втручанні. Якщо діагностовано інвазивну пухлину, проводяться сканування для стадіювання, і команда планує хірургічну резекцію, таку як колектомія. Результати біопсії також визначають доцільність неоад'ювантної хіміотерапії, променевої терапії або таргетної та імунотерапії.