Стома — хірургічний отвір для виведення вмісту організму

Стома — це хірургічно сформований отвір, який перенаправляє виділення організму в зовнішній резервуар (кало- або сечоприймач). Залежно від хірургічних показань, стома може бути сформована з тонкої кишки (ілеостома), товстої кишки (колостома) або ізольованого кишкового сегмента, з'єднаного з сечоводами (уростома). Стоми зазвичай круглі або овальні, теплі, вологі та мають яскраво-рожевий або червоний колір, схожий за виглядом на слизову оболонку ротової порожнини.

У стомі немає чутливих нервових закінчень, тому вона не відчуває тактильного болю при дотику або спорожненні. Стоми можуть бути тимчасовими або постійними. Тимчасова стома захищає розташоване нижче хірургічне з'єднання (анастомоз), поки воно гоїться протягом кількох місяців, тоді як постійну стому формують у випадках, коли дистальний відділ кишківника або сечовий міхур необхідно повністю видалити.

Звістка про те, що лікування раку передбачає накладання стоми, може викликати значні емоційні та фізичні переживання щодо особистої автономії, змін у сприйнятті власного тіла та звичного способу життя. Проте стоми часто є життєво необхідними або захисними заходами, які дозволяють успішно видалити пухлину, одночасно запобігаючи небезпечним післяопераційним ускладненням, таким як неспроможність швів або сепсис. Спеціалізовані медсестри з догляду за стомою надають вичерпні рекомендації до та після операції. Завдяки належному навчанню, сучасним засобам догляду та постійній підтримці люди зі стомою швидко повертають упевненість у собі, успішно повертаючись до улюбленого спорту, активної роботи, подорожей та інтимного життя.

Сама стома є результатом хірургічного втручання, а не станом, що діагностується за допомогою лабораторних аналізів. Проте передопераційне планування включає колоноскопію, магнітно-резонансну томографію (MRI) малого таза та комп'ютерну томографію (CT) для оцінки інвазії пухлини та визначення потреби в стомі. Перед операцією медсестра з догляду за стомою розмічає оптимальне місце на животі, оцінюючи складки шкіри та положення тіла сидячи, щоб забезпечити комфортне та надійне прилягання мішка.

Стоми найчастіше створюють під час радикальних або паліативних операцій з приводу колоректального раку, особливо пухлин, розташованих у нижньому відділі прямої кишки або анальному каналі, що вимагають низької передньої резекції чи черевно-промежинної екстирпації. Їх також стандартно використовують при поширеному раку сечового міхура після радикальної цистектомії, де формування ілеокондуїту створює уростому. Крім того, стоми застосовують при поширених гінекологічних злоякісних пухлинах, таких як рецидивуючий рак яєчників або шийки матки, та при евісцераціях малого таза, де необхідне видалення значного обсягу тазових органів.

Створення тимчасової стоми дозволяє складним реконструкціям кишківника нижче за течією безпечно гоїтися під час хіміотерапії або променевої терапії органів таза без контакту з каловими масами. У невідкладних ситуаціях розвантажувальна стома швидко усуває загрозливу для життя кишкову непрохідність, спричинену нерезектабельними пухлинами таза чи кишківника. Після завершення системної терапії та надійного загоєння хірургічних анастомозів тимчасову стому часто можна закрити (виконати реконструкцію). Післяопераційний догляд включає постійне навчання правилам догляду за стомою, оцінку навколостомної шкіри, корекцію харчування та підбір засобів догляду.