Система стадіювання TNM — Стандарт визначення стадії раку

Система стадіювання TNM була розроблена Union for International Cancer Control (UICC) та підтримується у співпраці з American Joint Committee on Cancer (AJCC). Вона оцінює три ключові анатомічні компоненти: «T» позначає розмір і локальне поширення первинної пухлини; «N» відображає факт поширення раку в регіонарні лімфатичні вузли та кількість уражених вузлів; а «M» вказує на наявність або відсутність метастазування у віддалені органи чи тканини.

Кожній літері присвоюється числовий бал або суфікс (наприклад, від T1 до T4, від N0 до N3, а також M0 або M1) на основі радіологічних методів візуалізації, фізикального огляду та патогістологічного аналізу. Клінічна стадія (cTNM) встановлюється до початку терапії, тоді як патологічна стадія (pTNM) враховує результати операції та мікроскопічного дослідження видаленої тканини, надаючи достовірну основу для мультидисциплінарних команд.

Точне стадіювання за системою TNM має фундаментальне значення для ведення пацієнтів з онкологічними захворюваннями, оскільки воно безпосередньо визначає стратегію лікування. Наприклад, рання стадія захворювання може потребувати лише локальної терапії, такої як хірургічне втручання або променева терапія, тоді як вищі категорії TNM часто вимагають системної хіміотерапії, імунотерапії або комбінованих підходів. Стадіювання також надає достовірну інформацію для прогнозу, полегшує включення пацієнтів у клінічні дослідження та забезпечує взаєморозуміння між клініцистами в усьому світі завдяки чіткій, стандартизованій термінології.

Стадіювання за системою TNM включає діагностичну візуалізацію, таку як комп'ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) і позитронно-емісійна томографія (ПЕТ). Патологічне стадіювання вимагає проведення біопсії, біопсії сторожового лімфатичного вузла або хірургічного видалення первинної пухлини. У сучасних редакціях анатомічні критерії TNM часто доповнюються молекулярними біомаркерами, включаючи ступінь диференціювання пухлини, статус гормональних рецепторів і геномні тести.

Система TNM застосовується для переважної більшості солідних злоякісних новоутворень, включаючи рак легенів, молочної залози, колоректальний рак, рак передміхурової залози, шлунка та меланому. Вона не використовується для рідинних пухлин, таких як гострі чи хронічні лейкемії, оскільки гематологічні злоякісні клітини від самого початку циркулюють у кровотоці та кістковому мозку й не утворюють окремих первинних вогнищ чи шляхів регіонарного лімфовідтоку, які б відповідали моделі TNM.

Нижча стадія TNM (наприклад, T1 N0 M0) зазвичай є показанням до хірургічної резекції з радикальною метою або локалізованої променевої терапії, які іноді доповнюються ад'ювантним лікуванням. Навпаки, наявність ураження лімфатичних вузлів (N1-N3) часто обумовлює застосування неоад'ювантної або ад'ювантної системної хіміотерапії для зниження ризику рецидиву. Віддалені метастази (M1) зміщують мету лікування переважно у бік системного контролю хвороби за допомогою таргетної терапії, імунотерапії або паліативних втручань для подовження життя та підтримання його якості.