Протокова карцинома in situ — неінвазивний рак молочної залози

Протокова карцинома in situ є найбільш ранньою формою неоплазії грудної залози. За цього стану епітеліальні клітини, які вистилають молочні протоки, зазнають неопластичної трансформації та аномально розмножуються. Проте вони залишаються суворо обмеженими базальною мембраною протоки, тобто ще не набули здатності проникати в прилеглу строму, кровоносні судини або лімфатичні шляхи.

Якщо раніше DCIS знаходили лише тоді, коли вона утворювала пальповане ущільнення в грудях, то зараз її переважно виявляють під час рутинної популяційної скринінгової мамографії. Хоча сама по собі DCIS не становить загрози для життя, оскільки в ізольованому стані не може метастазувати, за відсутності лікування такі осередки з часом несуть у собі ризик прогресування в інвазивну протокову карциному.

Встановлення діагнозу DCIS дає змогу розпочати лікування до розвитку будь-якого інвазивного процесу, що забезпечує надзвичайно високі показники одужання. Розуміння того, що DCIS є неінвазивною, допомагає пацієнтам спокійно приймати виважені рішення без зайвої паніки, чітко відрізняючи цей стан від інвазивних форм раку грудної залози. Вибір тактики — наприклад, між органозбережною операцією та мастектомією — залежить від розміру, локалізації та ступеня злоякісності (grade) ураження. Оскільки різні пухлинні осередки мають різну схильність до малігнізації, обговорення з мультидисциплінарною командою гарантує надійний захист від майбутніх онкологічних ризиків і водночас запобігає надмірному хірургічному або системному лікуванню.

DCIS зазвичай виявляють на профілактичній мамографії у вигляді підозрілих скупчень мікрокальцинатів, як правило, за повної відсутності пальпованого вузла. Діагноз підтверджується за допомогою трепан-біопсії під контролем мамографії або УЗД. Отриману тканину досліджують для визначення ступеня злоякісності пухлини (grade) та тестують на експресію рецепторів естрогену й прогестерону за допомогою імуногістохімічного аналізу.

Протокова карцинома in situ стосується виключно раку молочної залози. Вона розвивається саме з епітеліального вистилання молочних проток. Хоча DCIS не виходить за межі протоки, вона має схожі біологічні характеристики з інвазивною протоковою карциномою, яка є найпоширенішою формою інвазивного раку грудей у світі.

Тактика лікування зазвичай передбачає хірургічне видалення шляхом органозбережної операції (лампектомії) або мастектомії із забезпеченням чистих країв резекції. У разі виконання лампектомії часто рекомендується ад'ювантна променева терапія для зниження ризику місцевого рецидиву. При гормонопозитивній DCIS може бути запропонована ендокринна терапія, наприклад tamoxifen або інгібітори ароматази. Хіміотерапія не показана, оскільки DCIS не поширюється системно по організму.