Фебрильна нейтропенія — Лихоманка на тлі низького рівня лейкоцитів

З клінічної точки зору фебрильна нейтропенія визначається як підвищення температури тіла при вимірюванні в роті понад 38,3°C (або утримання температури на рівні 38,0°C протягом однієї години) у пацієнта з абсолютним числом нейтрофілів (ANC) менше ніж 500 клітин в одному мікролітрі або за очікуваного його зниження нижче 500 клітин/мкл протягом 48 годин. Нейтрофіли — це підтип білих кров'яних тілець, які відповідають за знешкодження мікробних збудників.

Хіміотерапія та інші протипухлинні препарати пошкоджують стовбурові кровотворні клітини кісткового мозку, які швидко діляться, що викликає виражене тимчасове падіння продукції нейтрофілів. Без достатньої кількості цих клітин типові запальні ознаки інфекції, такі як утворення гною, набряк або почервоніння, можуть бути повністю відсутніми. Через це лихоманка нерідко є єдиним тривожним симптомом небезпечної бактеріальної чи грибкової інфекції.

Цей стан вимагає негайних дій, оскільки нелікована інфекція здатна розвинутися в септичний шок, органну недостатність або призвести до летального наслідку за лічені години. Пацієнти, які отримують цитотоксичну терапію, повинні уважно стежити за температурою тіла та звертатися до служби екстреної онкологічної допомоги за перших ознак гарячки. Швидке виявлення фебрильної нейтропенії дає змогу негайно взяти посіви крові та розпочати введення антибіотиків широкого спектра дії. Запобігання таким епізодам або їхнє швидке усунення також дозволяє уникнути тривалої госпіталізації та небезпечних затримок у запланованому курсі протипухлинного лікування, зберігаючи його загальну ефективність.

Діагностика потребує термінових лабораторних досліджень паралельно з клінічним оглядом. Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою підтверджує абсолютну кількість нейтрофілів. Проводиться забір крові з периферичних вен і центральних венозних катетерів для бактеріологічного посіву. Лікарі також призначають аналізи на сироватковий креатинін, сечовину, печінкові ферменти та C-реактивний білок. Для визначення джерела інфекції нерідко виконують рентгенографію органів грудної клітки, бактеріологічне дослідження сечі та мазки на виявлення респіраторних вірусів.

Фебрильна нейтропенія найчастіше виникає у пацієнтів, які проходять інтенсивну хіміотерапію з приводу гематологічних злоякісних пухлин, зокрема гострого мієлоїдного лейкозу, гострого лімфобластного лейкозу та агресивних неходжкінських лімфом. Вона також нерідко зустрічається під час лікування солідних пухлин за допомогою високодозних мієлосупресивних схем: при раку молочної залози, раку яєчників, дрібноклітинному раку легень і саркомах м'яких тканин.

Фебрильна нейтропенія вимагає негайного емпіричного внутрішньовенного застосування антибіотиків широкого спектра дії, в ідеалі — протягом першої години після прибуття до лікарні. Пацієнти високого ризику залишаються в стаціонарі під постійним наглядом, тоді як деяких пацієнтів низького ризику можуть перевести на амбулаторне лікування пероральними препаратами. Для стимуляції відновлення кісткового мозку та запобігання рецидивам можуть призначатися гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори (G-CSF) — як із лікувальною метою, так і профілактично під час наступних циклів хіміотерапії.