Надир — Найнижчий рівень показників крові після терапії

Після введення системної хіміотерапії зрілі клітини, що циркулюють у судинному руслі, поступово завершують свій природний життєвий цикл і виводяться з організму. Оскільки цитотоксичні препарати одночасно пригнічують поділ стовбурових клітин у кістковому мозку, утворення нових формених елементів тимчасово призупиняється. Момент, коли циркулюючі клітини крові досягають своєї абсолютно найнижчої концентрації, у медицині називають надиром.

Хоча цей термін теоретично може застосовуватися до будь-якого біомаркера чи клітинного показника, найчастіше він описує найнижчу кількість нейтрофілів, тромбоцитів та еритроцитів. Точний час настання надиру залежить від особливостей фармакокінетики введених препаратів, але зазвичай він спостерігається між сьомим і чотирнадцятим днями після інфузії, після чого функція кісткового мозку починає стабільно відновлюватися.

Розуміння того, коли очікується надир, дозволяє пацієнтам і лікарям передбачити та попередити ризики, пов'язані з терапією. У цей період захисні сили організму суттєво ослаблені, через що навіть незначний контакт із бактеріями може перерости у важку системну інфекцію. Подібним чином, низький рівень тромбоцитів підвищує ризик кровотеч, які важко зупинити, навіть через дрібні порізи або гігієну зубів. Призначаючи аналізи крові саме на період очікуваного надиру, лікарі можуть вчасно втрутитися за допомогою підтримуючої терапії, призначити профілактичні антимікробні препарати або скоригувати наступні дози хіміотерапії для збереження безпеки пацієнта.

Надир відстежують за допомогою загального аналізу крові (ЗАК), який проводять через певні проміжки часу після хіміотерапії. Основним показником є абсолютна кількість нейтрофілів (АКН), що дозволяє встановити ступінь нейтропенії. Одночасно оцінюють рівень тромбоцитів і концентрацію гемоглобіну, щоб вчасно виявити виражену тромбоцитопенію чи анемію, які потребують медичного втручання або трансфузійної підтримки.

Поняття гематологічного надиру актуальне для всіх солідних пухлин і злоякісних захворювань крові, які лікують цитотоксичною хіміотерапією. Воно особливо критичне при агресивних онкогематологічних патологіях, таких як гострі лейкози та агресивні лімфоми, коли проводиться інтенсивна індукційна терапія. Це також ключовий фактор безпеки при поширених солідних пухлинах, які лікують циклічними схемами, зокрема при раку молочної залози, легень, яєчників і колоректальному раку.

Якщо у пацієнта спостерігається занадто глибокий, затяжний або ускладнений надир — наприклад, фебрильна нейтропенія, — онкологи зазвичай змінюють подальший план лікування. Можливі заходи включають призначення ін'єкцій гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (G-CSF) для прискорення відновлення кісткового мозку, тимчасове відкладення наступного циклу хіміотерапії для забезпечення належної регенерації або зниження доз хіміопрепаратів на певний відсоток для запобігання повторній тяжкій гематологічній токсичності.