Сепсис — небезпечна для життя реакція на інфекцію

За звичайних умов імунна система виділяє хімічні речовини в кров для боротьби з локальною інфекцією. Сепсис виникає тоді, коли цей запальний механізм виходить з-під контролю, провокуючи масштабне системне запалення, мікросудинне тромбоутворення та порушення проникності судин по всьому організму.

Без швидкого медичного втручання цей каскад реакцій порушує кровопостачання життєво важливих органів, призводячи до гіпоксії тканин, гострої органної недостатності та септичного шоку — тяжкого підвиду сепсису, що супроводжується різким падінням артеріального тиску. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями нейтропенія (виражене зниження кількості нейтрофілів, які борються з інфекцією) суттєво прискорює цей процес.

Сепсис є одним із найнебезпечніших невідкладних станів в онкології. Через пригнічення кісткового мозку на тлі терапії у пацієнтів можуть бути відсутні типові ознаки запалення, такі як утворення гною чи локальне почервоніння; незначне підвищення температури або легка сплутаність свідомості можуть бути єдиними симптомами небезпеки.

Вчасне виявлення ранніх ознак — зокрема ознобу, прискореного серцебиття, задишки та різких стрибків температури — дає змогу швидко розпочати введення антибіотиків. Кожна година затримки в лікуванні сепсису підвищує ризик летального наслідку, тому негайне повідомлення про будь-які ознаки інфекції є життєво важливим для безпеки пацієнта.

Швидка діагностика включає оцінку за критеріями синдрому системної запальної відповіді (SIRS) або шкали qSOFA. Основні лабораторні дослідження включають терміновий розгорнутий аналіз крові (для виявлення нейтропенії), посіви крові з периферичних вен і центральних ліній, аналіз рівня лактату в сироватці (що свідчить про гіпоперфузію тканин), C-реактивний білок (CRP) та біохімічну панель для комплексної оцінки функції нирок і печінки.

Сепсис може ускладнити перебіг будь-якого раку, проте ризики найвищі при онкогематологічних захворюваннях, таких як гострий мієлоїдний лейкоз, неходжкінська лімфома та множинна мієлома. Він також часто зустрічається серед пацієнтів, які отримують інтенсивну мієлосупресивну хіміотерапію з приводу солідних пухлин (наприклад, раку легень, яєчників або шлунково-кишкового тракту), а також у носіїв центральних венозних катетерів.

При сепсисі необхідне негайне проведення невідкладних заходів, відомих як «сепсис-пакет» (sepsis bundle). Лікарі призначають емпіричні внутрішньовенні антибіотики широкого спектра дії, масивну інфузійну терапію та кисневу підтримку. У разі розвитку септичного шоку застосовують вазопресори, такі як noradrenaline. Пацієнтам із нейтропенією можуть додатково призначатися гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори (G-CSF) для прискорення вироблення білих кров'яних тілець.